Дрогобицький долотний завод, який засновано ще далекого 1964-го, торік у грудні оголосили банкрутом. Майже все його майно розпродали. За заявами деяких посадовців, до прірви підприємство довела російська компанія ВАТ «ВБМ-Групп», яка володіє більш ніж 97% акцій заводу, аби позбутися конкуренції на ринку бурильної техніки.
Натомість російські акціонери, які лише 2010 року придбали «ВБМ-Групп», переконують, що намагалися врятувати завод, бо, мовляв, зацікавлені в його повноцінній роботі. Врешті, вони продовжують боротьбу за підприємство й сьогодні, подаючи апеляційні скарги в суди на визнання заводу банкрутом.
Якщо коротко описати сьогоднішню ситуацію з Дрогобицьким долотним заводом (ДДЗ), то маємо таке. Господарський суд Львівської області своєю постановою від 28.12.2010 р. у справі №21/92(10) визнав завод банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатора. Провадження у справі про банкрутство ДДЗ відкрито за заявою ВАТ «Державний ощадний банк України». Понад 70% майнового комплексу підприємства продано. Значну частину майна відчужено ВАТ «Державний ощадний банк України» на підставі договорів іпотеки (застави). Іншу частину майна заводу – обладнання та товари – продало керівництво заводу. Спочатку його відчужили на користь київського ТОВ «Парус-Південь», а потім, за якісь лічені дні, – на користь ТОВ «Універсальна бурова техніка».
Таким чином виникла ситуація, за якої російська компанія ВАТ «ВБМ-Групп» залишилася лише номінальним власником акцій заводу, який не тільки позбувся свого майна, а ще й перебуває на стадії банкрутства. Принаймні так кажуть у самій компанії. Логічно, виникає запитання: як таке могло статися, адже росіяни є акціонерами ДДЗ доволі давно, ще з 2007 року. Тож чи не вони загнали завод у боргову яму? Однак маємо цікавий нюанс: нинішні акціонери підприємства – Олександр Швідак і Вадим Єгіазаров – придбали ВАТ «ВБМ-Групп» лише на початку 2010 року. Вони переконують, що планували налагодити на ДДЗ повноцінну роботу, натомість отримали купу боргів. Свіченням того, що хочуть зберегти підприємство, називають те, що «ВБМ-Групп» намагається повернути втрачене в судах Львова та Києва. Нині тривають численні судові процеси і стосовно договорів, на підставі яких відбувався продаж майна, і щодо самої процедури банкрутства.
Тож ми спробували з’ясувати, що відбувалося на заводі, яким чином майже все його майно опинилося під заставою, що стало причиною банкрутства. А головне – хто був насправді зацікавлений у знищенні підприємства.
Хто заставив майно заводу?
На перше запитання дають відповіді документи, які нам вдалося отримати. Зокрема, йдеться про договори на отримання кредитів під заставу майна заводу (див. документи). Перший із них датовано ще травнем 2008 року, а останній – червнем 2009-го. Як видно із документів, оформленням кредитів і заставою майна займалися Володимир Серьогін, голова правління заводу, та член правління Леонід Мищатін. Усе це відбувалося за згоди Андрія Іщука, який на той час був головою спостережної ради ВАТ «ДДЗ». Зауважимо, що для застави понад 70% майна заводу ці посадовці не скликали загальних зборів ВАТ «ДДЗ» та не отримували згоди акціонерів.
«Нинішні акціонери з’явилися тільки 2010 року, – розповідає Андрій Гук, адвокат “ВБМ-Групп”. – Імовірно, вони не одразу розібралися в ситуації, тому що на початках залишили головою правління ВАТ “ДДЗ” пана Серьогіна. При цьому почали вести перемовини з “Ощадбанком” про погашення кредитів. Переговори вели продуктивно, було укладено графіки погашення боргів».
Однак 21.09.2010 року між банком та ТОВ «Парус-Південь» було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна №382/31/2 та №383/31/2, згідно з якими близько 70% усього нерухомого майна ДДЗ банк продав на користь ТОВ «Парус-Південь». А вже 7 жовтня ТОВ «Парус-Південь» продав придбане ТОВ «Універсальна бурова техніка». За словами представника ВАТ «ВБМ-Групп», банк здійснив продаж майна несподівано і без попередження, хоча переговори щодо реструктуризації кредитних зобов’язань ще тривали.
Понад те, 1 жовтня було погашено заборгованості за двома кредитними угодами на суми 1 542 630,13 грн та 1 826 141,73 грн. Тоді акціонери навіть не підозрювали, що насправді борг погашено в повному обсязі за рахунок реалізації банком заставленого майна – і сплачені за кредитними зобов’язаннями кошти банк зарахував у рахунок боргу за відсотками по облігаціях.
11.10.2010 року виконувач обов’язків голови правління – генеральний директор ВАТ «Дрогобицький долотний завод» – Л.Й.Мищатін без відома та погодження голови спостережної ради й акціонерів товариства звернувся до ВАТ «Державний ощадний банк України» з листом №01/689 від 11.10.2010 р., у якому просив банк зарахувати кошти в сумі
3 368 771,86 грн як погашення заборгованості із номінальної вартості облігацій серії «В». Таким чином було відновлено борг ВАТ «ДДЗ» перед банком зі сплати відсотків за одинадцятий та дванадцятий відсотковий період по облігаційних зобов’язаннях.
14.10.2010 року Господарський суд Львівської області за заявою ВАТ «Державний ощадбанк України» порушив справу №12/92 (10) про банкрутство ВАТ «ДДЗ». Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «ДДЗ» стало не виконане зобов’язання зі сплати відсотків за одинадцятий та дванадцятий відсотковий період по облігаційних зобов’язаннях, яке було припинено відповідно до заяви банку про врахування зустрічних вимог (вих. №19/2-02/6304/5645 від 05.10.2010 р.) та відновлено відповідно до листа ВАТ «ДДЗ» (вих. №01/689 від 11.10.2010 р.).
«Рішення “Ощадбанку” подати заяву на оголошення ДДЗ банкрутом було несподіваним для акціонерів, адже це зробили, коли тривали перемовини про погашення заборгованості, – каже А. Гук. – У “ВБМ-Групп” не сподівалися, що банк діятиме настільки швидко та в такій згоді з “Універсальною буровою технікою”. Така оперативність свідчить про одне – план продажу майна готували давно. Для реалізації схеми виведення майна використовували посадових осіб ВАТ “ДДЗ”, які сьогодні працевлаштовані саме в ТОВ “Універсальна бурова техніка”. Цікаво, що на момент купівлі майна останні навіть не мали свідоцтва про реєстрацію. А коли ВАТ “ВБМ-Групп” рішенням спостережної ради ВАТ “ДДЗ” спробувало змінити керівництво заводу, то дізналося про ще одну перешкоду – протокол спостережної ради не зареєстрували у Дрогобицькій міськраді, хоча призначення правління спостережною радою передбачене статутом заводу та чинним законодавством».
Кому належить «Універсальна бурова техніка»
А тепер – найцікавіше: що собою являє ТОВ «Універсальна бурова техніка», яке так швидко заволоділо майном заводу. Власне, не було б так цікаво, якби не одне «але»… Серед керівництва зустрічаємо чимало знайомих імен саме тих осіб, які свого часу були біля керма… Дрогобицького долотного заводу.
Так, згідно з даними ЄДРПОУ, ТОВ «Універсальна бурова техніка» було зареєстровано 28.09.2010 р., а свідоцтво про державну реєстрацію видано 10.11.2010 р. (нагадаємо, що договір про купівлю-продаж майна між «Парус-Південь» та «Універсальною буровою технікою» укладено ще за місяць до цього). Засновником ТОВ «Універсальна бурова техніка» є офшорна компанія з міста Нікосія, що на Кіпрі, – компанія з обмеженою відповідальністю «Сілвертіп венчерз лімітед», а її голова – колишній керівник ВАТ «Дрогобицький долотний завод» Г.С.Веселовський. Своєю чергою, керівником ТОВ «Універсальна бурова техніка» є ніхто інший, як Леонід Мищатін. Ще один дивний «збіг» – представниками ТОВ «Універсальна бурова техніка» в судах є колишні члени правління ДДЗ М.А Кукеза та В.М. Серветник.
Та це ще не всі особи, які свого часу мали безпосередній стосунок до ДДЗ. Цьогоріч 15 січня голова Львівської обласної держадміністрації Михайло Цимбалюк відвідав ТОВ «Універсальна бурова техніка» у Дрогобичі. При цьому був присутній Андрій Іщук. Саме той пан Іщук, з дозволу якого у 2008-2009 роках брали кредити під заставу майна ДДЗ. На зустрічі ж він назвав себе керівником проекту «Універсальна бурова техніка».
«Згідно з витягом з реєстру іпотек, компанія “Сілвертіп венчерз лімітед” надала ТОВ “Універсальна бурова техніка” кредит на суму 4 млн доларів під заставу всього нерухомого майна, тобто колишнього майна ВАТ “Дрогобицький долотний завод”, – каже Андрій Гук. – Тож на даний момент саме майно ДДЗ перебуває в заставі у кіпрської компанії пана Іщука». До слова, персона Андрія Іщука є доволі цікавою. Саме він свого часу був засновником і власником «ВБМ-Групп». Та, за однією з версій, що базується на повідомленнях у російській пресі, через проблеми з податковими органами Андрій Іщук 2008 року продав усі свої активи в Російській Федерації іншому російському бізнесменові – Сергію Мамедову. При цьому він продовжував деякий час співпрацювати з «ВБМ-Групп», зокрема залишався головою спостережної ради ВАТ «ДДЗ». І вже 2010 року Сергій Мамедов продав ВАТ «ВБМ-Групп» нинішнім акціонерам цієї компанії.
Розорити й знову володіти
Тож маємо таке: люди, які сьогодні фактично володіють і розпоряджаються майном ВАТ «ДДЗ» через ТОВ «Універсальна бурова техніка», власне й брали участь у доведенні заводу до банкрутства. І в цьому контексті дуже дивує позиція місцевої влади. Так, мер Дрогобича Олексій Радзієвський та голова Львівскої ОДА Михайло Цимбалюк публічно підтримують це підприємство й особисто Андрія Іщука. Мер навіть заявляє про дуже дружні стосунки з російським бізнесменом. Хоча... Може, й не варто особливо дивуватися, якщо врахувати те, що дружина Олексія Радзієвського є головою відділення «Ощадбанку» в м. Дрогобичі та брала активну участь в організації «кредитування» заводу. Мера ж бачили в господарських судах Львова незадовго до судових засідань, пов’язаних із банкрутством підприємства. А державні реєстратори Дрогобицької міськради (чи не за вказівкою мера?) відмовляли у реєстрації протоколу спостережної ради ВАТ «ДДЗ», яким нові акціонери ВАТ «ВБМ-Групп» призначили новим керівником заводу Ярему Сірка замість пана Серьогіна. На активну підтримку високопосадовцями ТОВ «Універсальна бурова техніка» не впливає навіть той факт, що сьогодні правоохоронні органи здійснюють активну перевірку обставин доведення заводу до банкрутства та вирішується питання про відкриття кримінальних справ відносно Л. Мищатіна та В. Серьогіна.
Також відомо, що правову допомогу ТОВ «Універсальна бурова техніка» надає юридична компанія «Пузанов і партнери». Варто зазначити, що юристи цієї компанії неодноразово представляли інтереси сьогоднішнього голови адміністрації Президента України Сергія Льовочкіна. А сам пан Пузанов віднедавна є заступником голови Київської міської державної адміністрації. Тож можна здогадатися, чому на судовому засіданні 28 грудня 2010 року суддя відмовила в розгляді заяви ВАТ «ВБМ-Групп» про санацію ВАТ «ДДЗ» (тобто товариство готове викупити всі кредитні зобов’язання заводу та розрахуватися по них). «Вражає» й оперативність судді: рішення про оголошення заводу банкрутом та його ліквідацію було прийнято лише через два місяці після порушення справи про банкрутство.
«Попри те, що конфлікт не завершено, тривають судові справи, “Універсальна бурова техніка” має повну відверту підтримку від губернатора й мера Дрогобича, – кажуть у “ВБМ-Групп”. – У місцевій пресі часто можна натрапити на повідомлення про те, що “ВБМ-Групп” довела завод до банкрутства, а ТОВ “Універсальна бурова техніка” – новий інвестор, що є спасінням для дрогобицьких долотників. Насправді ж нинішні акціонери дуже зацікавлені в тому, щоби зберегти ДДЗ. Про це свідчить і заява про санацію. “ВБМ-Групп” готові виплатити всю заборгованість, щоби зберегти завод. Хіба так чинять люди, які мають на меті знищити підприємство? А от “новий” інвестор з усіма “старими” дійовими особами розпочав свою діяльність із передачі майна заводу під заставу, але вже не “Ощадбанку”, а кіпрській компанії. При цьому трудовий колектив зовсім не отримує інформації про те, що ж відбулося та продовжує коїтися на заводі».
Наразі складно спрогнозувати, чим завершиться судова боротьба за ДДЗ, однак поки що відомо одне: завод знову перебуває у руках людей, які максимально доклалися до його банкрутства, а все майно підприємства, яке є в заставі «Сілвертіп венчерз лімітед», може опинитися на Кіпрі.
P.S.
21 лютого, коли номер уже готувався до друку, стало відомо, що Львівський апеляційний суд залишив у силі рішення про визнання ДДЗ банкрутом. У відповідь ВАТ «ВБМ-Групп» подало касацію. Тепер долю заводу вирішуватимуть у Києві.
Досьє:
