Протягом минулих десяти місяців навколо Львівської митниці відбуваються дивні речі. Одні це називають боротьбою із корупцією, інші – війною між правоохоронними органами, ще хтось – конкуренцією місцевої та приїжджої митних еліт. Уваги заслуговує й версія про те, що Львівська митниця слугує плацдармом для контролю над грошовими потоками, тобто митний скандал спричинений бажанням захопити крісло голови Державної митної служби.
Тривалий час «Інформатор» проводив власне журналістське розслідування. Ми по крихтах збирали інформацію, аналізували події та відстежували ситуацію. Тож до уваги читачів – наше бачення та трактування доволі неоднозначних подій, які збурили митне середовище української держави.
Фури їдуть, розвідка не спить…
А розгорівся скандал з однієї події – заступницю начальника Львівської митниці взяли на хабарі у 7 тисяч доларів. Підприємець давав відкупного за встановлення заниженої митної вартості на вантаж автомобільних шин. Здавалося б, що тут такого? Давно відомо, що хабарництво в Україні процвітає і час від часу на хвилі боротьби із корупцією когось «беруть». Однак хабар від підприємця став лише приводом для затримання високопосадовця. Насправді ж спецслужби копали значно глибше, а їхнім завданням було розкрити корупційну схему, що пустила метастази далеко за межі Львівської митниці – аж до керівних посад «наверху», у Києві. Хабар був лише тією іскрою, яка запалила вже підготоване правоохоронцями «багаття».
Що ж виявили спецслужби? Про це «Інформаторові» ексклюзивно розповів начальник Управління служби безпеки України у Львівській області Юрій Кіцул. «Упродовж 2010-2011 років керівництво Львівської митниці організувало вертикально побудовану корупційну мережу отримання хабарів, – каже генерал-майор. – Митники штучно занижували вартість вантажів, що дозволяло імпортерам ухилятися від сплати обов’язкових зборів до держбюджету.
Незаконний механізм працював так: службові особи Львівської митниці застосовували диференційований підхід до визначення митної вартості “ходових”товарів (електропобутової техніки, м’ясної продукції, автомобільних шин тощо). Для імпортерів, які за цю послугу платили митникам окремо, встановлювали мінімальний розмір вартості вантажу. До прикладу: різниця у сумі платежів, які треба сплатити до держбюджету за розмитнення однієї вантажівки з автошинами (враховуючи мінімальний і реальний рівні їхньої митної вартості, котру визначає митниця) становить більш ніж $10000. При цьому для розмитнення шин за мінімальним рівнем митної вартості слід було просто дати хабар у розмірі трьох тисяч доларів США».
Усі ці схеми давно не є таємницею ні для підприємців, ні для самих митників. Хабарі вимагають, хабарі беруть – ми це знаємо. Однак на Львівській митниці йшлося про добре організовану мережу передачі. Система була налагоджена і працювала як годинниковий механізм.
«Представники підприємців передавали “ліві”гроші певним керівникам середньої ланки Львівської митниці, – пояснює Юрій Кіцул. – Ті ж, у свою чергу, двічі на місяць віддавали певну обумовлену суму своєму кураторові – заступниці начальника митниці. Під час затримання цієї особи у її службовому кабінеті, окрім семи тисяч доларів хабара, виявили також ще 26200 доларів США. Звісно, оперативники УСБУ у Львівській області розуміли, що великі суми грошей начальниця може зберігати і вдома. Однак результати обшуку її помешкання перевершили всі сподівання оперативників: в орендованій заступником начальника Львівської митниці квартирі, окрім 96 тисяч доларів, виявили… записні книжки та блокноти із записами щодо розподілу грошових потоків іншим посадовим особам!» – розповів Юрій Васильович.
Спецслужбі вдалося задокументувати весь ланцюжок. За словами Юрія Кіцули, посадовці Львівської митниці через своїх підлеглих із кола наближених організували справжню «розвідувальну мережу». У її обов’язки входив контроль за кількістю та характером вантажу, який пропускали на митну територію України з порушенням митних правил. Таку інформацію збирали для того, щоби точно визначити розмір хабарів, які повинні передавати керівництву Львівської митниці нижчі за рангом митники.
«Дахували» митники і «чорну», і «сіру» контрабанду. Додатковим джерелом надходження хабарів стала також платна «послуга» з надання незаконних переваг під час притягнення представників підприємців до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Найпоширенішим таким випадком є складання митниками протоколу про недекларування товару (за ознаками ст. 340 Митного кодексу України) замість статті 352 МК, яка передбачає конфіскацію товару. Втім, усім цим «свіжовикритим» схемам передувала низка інших подій.
Ротації для своїх
«Львівську митницю почало лихоманити ще у травні 2010 року, – каже Сергій Коваль, екс-начальник митного відділу №2 митного поста “Мостиська”. – Усе почалося з того, що 650 оперативних працівників Львівської митниці без їхньої згоди перевели на внутрішні митниці. На їхні місця, відповідно, поставили людей із чергової частини, бухгалтерій – тобто з неоперативних підрозділів. І вже потім “заднім числом”із нас брали заяви. Людей змусили їх написати. І ми писали, бо працювали в такій системі, де зрозуміло: якщо керівництво каже, що так має бути, то краще не перечити».
Пояснювали таку рокіровку кадрів у Державній митній службі (ДМС) посиленням боротьби із корупцією. Отож на ключові оперативні посади прийшли інші люди. А вже влітку Львівська митниця отримала нового начальника – Романа Микитюка, з яким прийшла і його протеже, нині затримана заступниця. Нагадаємо, що за кілька місяців до цих подій Державну митну службу України очолив новий голова Ігор Калетник.
Як ми з’ясували, офіційною версією рокіровки майже 90% кадрів Львівської митниці була боротьба із корупцією. Однак можна припустити, що керівництво, прикриваючись таким гаслом, просто розставляло на ключові оперативні посади «своїх» людей. Ймовірно, що таку версію розглядали і в правоохоронних органах. І, на наше переконання, пильно відстежували хід подій. Причім не тільки відстежували…
Першим «дзвіночком» для керівництва Львівської митниці став скандал 26 травня. Тоді співробітники УСБУ затримали працівника відділу контролю митної вартості Львівської митниці «на гарячому» при одержанні хабара, та двох співробітників того ж відділу за підозрою в одержанні хабарів за невстановлення реальної митної вартості товарів задля зменшення підприємцям розміру платежів до держбюджету. Як повідомили у прес-центрі УСБУ у Львівській області, у службовому кабінеті співробітників митниці правоохоронці виявили та вилучили понад 7 тис. доларів США та 5 тис. гривень. Було встановлено аж семеро фігурантів злочинної схеми.
Як нам вдалося з’ясувати у львівських підприємців, ці події відбувалися на внутрішній митниці, що на вул. Городоцькій. На деякий час побори припинилися. Так, представник одного з малих підприємств міста розповіла, що і раніше за розмитнення вантажу з усіма необхідними документами на внутрішніх митницях треба було «дати». Приміром, за оформлення однієї декларації (навіть на посилку із товаром) вимагали 100 гривень. Інспектор митниці набирав на мобільному телефоні суму і зі словами: «То як, щось думаємо?» – затягував із оформленням навіть такого дрібного вантажу.
Можливо, затримані митники із Городоцької розповіли багато цікавого оперативникам, бо і надалі серед митників Львівщини виявляли та затримували хабарників. Напевно, спецслужби розуміли – хабарі йдуть вище. Бо якби корупціонери і хабарники забували табличку ділення, то могли б потрапити і в поле зору власної, внутрішньої служби безпеки.
Контрабанда як вона є
Упродовж наступних місяців СБУ Львівщини виявляло все нові й нові факти у «роботі» митників. Не зупинятимемося на всіх, наведемо лише кілька основних. Бо навіть із цих кількох прикладів можна дійти висновку, що спецслужби працювали на всіх напрямах: від внутрішніх митниць – до прикордонних митних постів. Так, вже у липні неподалік пункту пропуску «Шегині-Медика» затримали автомобіль із причепом, в якому перевозили вантаж автозапчастин до іномарок. За повідомленням прес-центру УСБУ у Львівській області, правоохоронці встановили, що товар потрапив в Україну через митний пост «Мостиська» без сплати обов’язкових платежів до держбюджету. Ринкова ж вартість затриманих автозапчастин становила понад один мільйон гривень. Проти співробітника митниці, який не провів митного оформлення як годиться, порушили кримінальну справу.
Наступного місяця співробітники спецслужби затримали дві вантажівки, в яких через митний пост «Рава-Руська» в Україну контрабандою ввезли комп’ютерну техніку вартістю майже 10 мільйонів гривень. Одне авто виявили на складах місцевої комерційної фірми під час перевантаження техніки для наступної реалізації. Встановлено, що для митного контролю перевізники надали документи, згідно з якими обидві вантажівки ввозили в Україну пральні машини та килимки до ПК. Та під час огляду оперативники виявили 1440 ноутбуків, 2268 моніторів, понад 33 тисячі комп’ютерних комплектуючих. За фактами зловживання службовим становищем посадовцями митного поста «Рава-Руська» також порушили кримінальну справу.
Ці події добре ілюструють три поширені схеми, на яких наживаються митники. В історіях із внутрішньою митницею на Городоцькій та митним постом «Рава-Руська» йдеться про так звану «сіру» контрабанду. Тут за хабар митники занижують реальну вартість вантажу і, відповідно, суму відрахувань до бюджету (випадок на Городоцькій). Інший різновид такої «сірої» контрабанди – декларування одного товару під маркою іншого (замість пральних машин і килимків везуть велику партію комп’ютерної техніки).
Заниження митної вартості, до прикладу, використовують і під час оформлення дорогих іномарок. Такі факти виявила прокуратура Львівщини у грудні 2010 року – і за зловживання службовим становищем порушила проти митників кримінальну справу.
Авто-невидимка або щасливої дороги!
«Чорну» контрабанду ілюструє липневий випадок на «Шегинях» – вантаж через кордон взагалі проїжджає без митного оформлення і без жодної сплати до держбюджету. Митники лише помахали рукою – мовляв, щасливої дороги! На сленгу контрабандистів це називається «втопити вантаж».
Про те, що такий різновид контрабанди є непоодиноким випадком, свідчить і постанова судді Мостиського районного суду від 31 січня цього року. Нею наказано визнати винним у порушенні Закону України «Про боротьбу з корупцією» інспектора митного поста «Мостиська», який у липні 2010 року пропустив, незаконно звільнивши від митного контролю й оформлення, автомобіль із взуттям. Водій перевозив 1848 пар спортивних кедів, які за загальною митною вартістю «потягнули» на 10678 доларів США. Знову ж таки, спрацювали співробітники спецпідрозділу БКОЗ УСБУ. Саме вони за 30 метрів від митного поста «Мостиська» затримали авто без документів на митне оформлення товарів.
Про дві наступні історії несумлінного виконання митниками службових обов’язків ми довідалися з офіційного сайту ДМС України. Так, за порушення присяги звільнили Р. Лосічка, інспектора митного поста «Краковець». Йшлося про те, що за сприяння митника держбюджет недоотримав 960 тисяч гривень платежів.
Звільнили також інспектора митного оформлення №3 Львівської митниці (вул. Пасічна, 127). На цій внутрішній митниці провели оформлення вантажу сантехніки та меблевої фурнітури, а насправді в Україну завезли 14 комплектів італійських дерев’яних кухонних меблів. Внаслідок такої підміни декларованого і фактичного товару недобір до бюджету сягнув близько 222 тисяч гривень. Як зазначено у наказі ДМС, таке «стало можливим внаслідок несумлінного виконання службових обов’язків» головним інспектором Ю. Олійником. І знову спрацював спецпідрозділ БКОЗ УСБУ у Львівській області.
Звісно, правоохоронці розуміли, що корупція на «Мостиськах», «Краківці», «Рава-Руській» та внутрішніх митницях (що на вулицях Городоцькій і Пасічній) процвітає недаремно. Можливо, затримані інспектори щиро каялися та здавали своїх покровителів. Як би там не було, але у спецслужб накопичувалося багато оперативної інформації. І тому зрозуміло, що викриття та затримання заступниці начальника Львівської митниці стало не випадковістю, а добре спланованою операцією, інформацію для реалізації якої збирали не один місяць.
Керівник прес-центру СБУ Марина Остапенко у коментарі «Інформаторові» розповіла, що задокументовано кілька десятків фактів, коли високопосадовець Львівської митниці брала хабарі від підлеглих. А оскільки «данину», як ми вже з’ясували, приносили двічі на місяць, стає очевидним, що приховані камери фіксували злочинні оборудки на Львівській митниці протягом доволі тривалого часу. На запитання «Інформатора», хто ж саме приносив гроші, Марина Остапенко повідомила, що давали хабарі начальники підрозділів і митних постів (!).
Кордон перетнули, в Україну не в’їхали!
Завершальним акордом, який неминуче вплинув на події на Львівській митниці, – своєрідним початком кінця теперішнього керівництва ДМС України – стала історія зі звільненням 55-ти працівників трьох митних постів («Краковець», «Рава-Руська» та «Мостиська») Львівщини. Скандалу могло б і не бути, а історія залишилася б прихованою від широкої громадськості – принаймні на цьому наполягає один зі звільнених митників, керівник середньої ланки Сергій Коваль. За його словами, у ДМС України вирішили не надто афішувати події.
«Почалося все з того, що до Києва дійшла інформація про те, що одна зі змін митного поста “Рава-Руська” (де проводили експеримент із обміну інформацією з поляками щодо ввезених в Україну товарів) неналежно працює, – каже Сергій Володимирович. – Усю зміну викликали у Львів на вул. Костюшка, де їм запропонували написати заяву за власним бажанням!» (Вид. авт.).
Тобто, якщо вірити словам пана Коваля, можемо припустити, що гучного скандалу могло б і не бути, якби митники, яким поставили ультиматум, добровільно «пішли». Однак зробити це погодився лише один начальник зміни, інші відмовилися. Тоді й приїхала комісія, яку в середовищі митників охрестили «чорною бригадою», – і виявила доволі цікаві факти. Так, згідно з наказом ДМС України від 24.11.2010 року, встановлено 155 випадків, коли транспортні засоби з товарами, які переміщувалися через міжнародні пункти пропуску «Медика – Шегині», «Хребене – Рава-Руська» та «Корчова – Краковець», не прибували в зону українського митного контролю або їх не обліковувала Львівська митниця.
Тобто йшлося про два корупційні варіанти: схеми перевантажень і «чорну» контрабанду. У першому разі вантаж, який облікували польські митники, начебто перевантажували на легкові автомобілі (у межах допустимих норм). Тоді, відповідно, продукцію не розмитнювали, адже ввозили під маркою купленої для приватних потреб. А «чорна» контрабанда – це проїзд вантажівок через митні пости взагалі без-будь якого оформлення й обліку вантажу.
Усі звинувачення звільнені митники відкидають. Так, третій варіант можливого розвитку подій описує С. Коваль. Він наполягає, що причиною всього є численні зловживання митної служби Польщі при поверненні ПДВ. «Ідеться про фіктивний експорт, – каже пан Коваль. – До прикладу, людина оформляє експортну декларацію на вивезення плазмових телевізорів. Якщо ти вивозиш із Польщі продукцію, передбачено повернення 22% вартості (ПДВ). На митному переході Шегині ми неодноразово затримували людей, які мали відбиті САДи (польські печатки на експортних деклараціях), тобто, за документами, вивозили продукцію із Польщі. Але насправді товару не мали! І пояснювали, що робили це на основі матеріальної винагороди – займалися певним видом “бізнесу”.
Тобто ці документи оформляють на польському боці без товару взагалі. У польських обліках залишається інформація, що товар в’їхав в Україну, насправді ж продукція не перетинала кордону. А спритники собі відшкодовували ПДВ – і, очевидно, цьому сприяли польські митники. Окрім того, є момент, що поляки дозволяють у себе – за певну винагороду – операції із перевантажування. Тому товари справді ввозять фізичні особи в межах, встановлених законодавством». Ця версія пана Коваля теж заслуговує на увагу. Однак закрадається логічне запитання: а чи не плутає звільнений митник країни та, відповідно, митні органи?
Підлеглим – звільнення, начальникам – лише догана
У скандалі із перевантаженнями є цікава деталь – жодного із начальників трьох митних постів не звільнили. Тобто інспекторів і середню ланку «погнали», а от їхніх безпосередніх керівників – ні!
А пам’ятаємо, що, за словами Марини Остапенко, на оперативному відео також фігурують керівники митних постів, які приносили «данину» босам Львівської митниці. Можливо, у цьому й криється розгадка? Про це ми запитали працівника, який відслужив у митних органах більш ніж 18 років. Звісно, він побажав, аби його прізвище не фігурувало в газеті, тому назвемо його Андрієм Васильовичем. Так-от, він упізнав на оперативному відео, яке транслювали по телебаченню, одного з чоловіків у формі майора. Андрій Васильович розповів, що це начебто начальник митного поста «Мостиська» Віталій Нечипоренко. А 1 лютого 2011 року насправді відбулося ще одне затримання, якого правоохоронні органи не афішують. Андрій Васильович розповів, що під Бродами, орієнтовно у ті години, коли проводили спецоперацію у Львові, затримували ще одного високопосадовця Львівської митниці, який чи то втікав із сумкою грошей до Києва, чи то віз «касу» «наверх». У подальшому затриманого допитали та відпустили, а його покровитель у ДМС України в пожежному порядку його «заховав» і перевів на іншу митницю. На жаль, у прес-центрі УСБУ у Львівській області нам ні не підтвердили, ні не спростували цієї інформації.
Зовсім невипадково початок антикорупційної війни у Львові співпав у часі з подіями на Одеській митниці, де розташовані два ключові порти нашої держави. У Південній Пальмірі більшість підприємців, без страху та побоювань за власний бізнес, як один оголосили про масові побори та вимагання хабарів тамтешніх працівників митної служби. В Одесі все відбувалося публічно із залученням великої кількості ЗМІ. І зрозуміло, що місцеві підприємці не наважилися б на таке, якби не відчували за собою потужної «спини». Відповідь на запитання, хто ж «дахує» повсталих, не забарилася. На підтримку підприємців стала «Сильна Україна», яку очолює віце-прем’єр міністр України С. Тігіпко. Заступник голови цієї партії С. Кужель почала активну кампанію із захисту підприємців від митників-хабарників. І все це збіглося в часі з роботою над змінами в Митному кодексі України, які готують під керівництвом того ж С. Тігіпка.
За аналогією з Одесою, де все відбувається публічно, а скандал вийшов далеко за межі однієї області, пішли й у Львові. І, на наше переконання, невипадково оперативне відео спецслужб «злили» одному з телеканалів. Тож, аналізуючи вищевикладене, можна дійти до висновку – в Україні почалася війна за крісло голови Державної митної служби. На «львівському фронті» підготовка до блискавичного «бліцкригу» тривала не один місяць. А все тому, що спецслужби ставили перед собою завдання не просто затримати на хабарі заступника начальника Львівської митниці. Йшлося про викриття цілої корупційної схеми – від низових ланок (простих інспекторів) і аж до верхів у Державні митній службі. На нашу думку, метою спецоперації було завдати відчутного удару високому керівництву митниці там, у Києві, «на верхах» – із подальшою дискредитацією голови ДМС та його оточення.
