Скандал навколо занедбаного палацу Бесядецьких, який міська влада ласкаво передала Львівському національному університету ім. Івана Франка, давно вже відшумів. Єдиний збережений донині в місті палац XVIIIстоліття вчені мужі не лише не довели до ладу, а ще більше зруйнували.
Львів – місто студентів, тож ВНЗ тут – хоч греблю гати, та й майна у них досхочу. «Інформатор» вирішив дізнатися, що ж сьогодні належить найбільшим львівським вузам, у якому стані це майно та як використовують його «пани професори».
Медики мають більш ніж 10 га землі у центрі Львова
Навчати всілякій усячині для львів’ян – не лише заробіток, а й спосіб життя. Тож викладання потроху перетворилося на своєрідну індустрію. Останнім часом ширилося чимало чуток, згідно з якими Міністерство освіти має на меті скоротити кількість навчальних закладів Львова. Але ж це означало б і звільнити чималий ласий шмат майна – приміщення, земельні ділянки, гуртожитки та бази відпочинку, якими володіють університети й академії.
Проте закривати ВНЗ не стали. Однак залишилося запитання, що сьогодні належить нашим університетам. Що змінилося із радянських часів, як розпоряджаються своїм майном вузи? «Інформатор» вирішив дослідити, що є у власності найбільших і найпрестижніших вищих навчальних закладів нашого міста.
Медуніверситет імені Данила Галицького є одним із найпрестижніших медичних ВНЗ країни. Тут навчаються студенти із багатьох куточків світу. Популярним університет є, зокрема, у найближчих сусідів-поляків, а також жителів арабських країн. Саме тому ЛНМУ ім. Данила Галицького охоплює величеньке студмістечко майже у самому центрі міста. На вулиці Пекарський розташовано 14 його об’єктів. Серед них навчальні корпуси, віварії, стоматологічний центр, навчально-виробнича аптека. Головний корпус університету на вул. Пекарській, 52 збудував 1892 року архітектор Ю. Браунзейс у стилі неоренесансу. Сьогодні будівля у хорошому стані, скарг на її утримання немає. Та ось у самому приміщенні розташовано чимало аптек, тобто університет «на повну» займається комерційною діяльністю!
Студенти медичного університету мешкають аж у восьми гуртожитках, які розташовані на вулицях Мечнікова, Пасічній, Ольги Басараб та Студентській. Загалом Львівський медичний університет володіє більш ніж десятьма гектарами землі в самому Львові, понад вісім із них – на вулиці Пекарській. Усі ці земельні ділянки передавали у користування університетові вже за часів незалежності з 2001 до 2003 року. Очевидно, доти вони перебували на балансі міськради й облдержадміністрації, а будівлі університету просто розташовувалися на цій землі. Благородно – землю віддали навчальному закладові. Відтоді у цих будинках з’явилися численні аптеки й магазинчики. Кожен заробляє, як може... За роки незалежності України в Львівського медичного університету забрали лише один корпус – будинок №12, розташований на вулиці Шолом-Алейхема. Згідно з розпорядженням Львівської облдержадміністрації №947 від 23 серпня 2000 року, його передали юдейській релігійній громаді «Бейс Аарон ве Ісраель».
А ось нові будівлі приєднували до ЛМНУ аж тричі. 2005 року ввели в експлуатацію блок-прибудову стоматологічної поліклініки, 2009-го приєднали Львівське медичне училище та Львівську обласну державну стоматологічну поліклініку. Тобто медичний університет розростається активно, тож нарікати на життя цьому ВНЗ немає жодних приводів.
Також ЛМНУ ім. Данила Галицького володіє базою відпочинку – університетові належать 3,5 га землі у Шацьку, де розташований спортивно-оздоровчий табір «Медик». Тож і відпочити майбутнім лікарям місце знайдеться. Одне слово – гріх скаржитися!
У напівзруйнованому палаці навчаються студенти…
Майна Львівського національного університету імені Франка взагалі не злічити. В місті височіють десятки старовинних і не дуже будиночків та величезних споруд. У відповіді на наш запит до переліку навчальних корпусів працівники університету додали й будівлю на площі Галицькій, 10. Це адреса палацу Бесядецьких. Всередині цієї пам’ятки архітектури нічогісінько не відбувається – жодних студентів, стареньких викладачів чи шелесту конспектів, адже палац непридатний для користування. То для чого називати напівзруйновану будівлю «навчальним корпусом»? Окрім палацу, університет володіє іще 23-ма навчальними корпусами у місті. Серед них здивування викликають об’єкти на вулиці Черемшини, 29, 44 та 49. Загалом за цією адресою розташовані дві земельні ділянки площею аж 5,05 та 16,68 га. Тобто «володіння» університету розкинулося на більш ніж 20 гектарів у Личаківському районі. Що ж відбувається на такій величезній території? У відповіді на наш запит ЛНУ не вказав, як використовує таємничі гектари. Та я ще з часу навчання в університеті пам’ятаю – там студенти займаються спортом, а також неподалік розкинувся ботанічний сад. А він, згідно з постановами уряду України 1983-го і 1992 років, входить до природно-заповідного фонду як об’єкт загальнодержавного значення. Сьогодні на цій території розміщені теплиці й невеликий дендропарк – сад уже не схожий на те диво, яким був за радянських часів.
Також університетові належить спортивний табір «Карпати», біолого-географічний стаціонар у Шацьку, Чорногірський географічний стаціонар у селі Кваси та лабораторія польових досліджень геологічного факультету у Верхньому Синьовидному. Стан усіх цих лабораторій і стаціонарів давно вже не найкращий: застаріла техніка та старі приміщення – ось і все, що залишилося. Як дізнався «Інформатор», лабораторія польових досліджень перебуває на позабюджетному фінансуванні, а працює тут «аж» вісім осіб: два вахтери, технік, електрик, слюсар-сантехнік, інженер і лише двоє наукових працівників – завідувач і старший лаборант. Чи під силу двом науковцям проводити масштабні польові дослідження, здогадатися неважко.
У будинках, які належать Аграрному університетові, є приватні квартири
Воістину «олігархом» серед ВНЗ є Львівський аграрний університет. У відповідь на запит звідти нам прислали аж вісім сторінок, усе це – перелік «аграрного майна». Простір для роботи студентам надано чималий.
Окрім семи гуртожитків, згаданому університетові належить ще й чимало житлових будинків. У самих лише Дублянах сім: три – на вулиці Шевченка, три – на Інститутській, одна – на Студентській. А також у селах Малехові та Підліски. Усього університетові належать 13 житлових будинків, які містять загалом близько 600 квартир. А хто ж там мешкає? Ми дізналися, що навчальний процес тут забезпечують 1708 штатних науково-педагогічних працівників. Невже всі вони живуть у будинках, що у власності ВНЗ? Навряд. Тоді як же використовують будівлі? Квартири здають в оренду? А може, деякі з них уже продали? Проректор університету Іван Корчинський розповів, що в будинках мешкають не лише працівники аграрного… «Хоча ці доми у нас на балансі, проте там мешкають різні люди. Деякі квартири вже приватизовані», – каже Іван Осипович. Тобто квартири продали, та номінально будинки – все ще власність університету. Як таке можливо і куди поділися гроші?
На території, яка належить університетові, ми помітили ще й новобудову багатоповерхівки. Невже бідний львівський ВНЗ, незважаючи на кризу й економічні проблеми, спокійнісінько зводить будинки? «Новобудову ми почали ще 20 років тому. Та закінчити її не можемо й досі. Кошти на будівництво виділили з державного бюджету. Коли надходження закінчилися, то і роботи припинилися», – розповідає проректор. Для кого зводили будинок? «Ми хочемо наблизити наш університет до європейського рівня. Будуємо так, аби з кожного корпусу був перехід до іншого. Усе щоби було з’єднано – лабораторії, аудиторії», – пояснює Іван Корчинський. Але будівля на навчальний корпус не дуже схожа, натомість скидається вона на звичайну багатоповерхівку. Невже ЛАНУ не достатньо того майна, що він має є?
Львівський національний аграрний університет володіє понад 200 гектарами землі. Та й це ще не все. 2004 року наказом Міністерства аграрної політики України від 14.05.2004 р. №158 до Львівського національного аграрного університету приєднали на правах структурного підрозділу державне підприємство «Навчально-дослідне господарство “Дублянський”». Разом із підприємством мали б передати і всю його господарку, а це майже 20 гектарів найкращих земель сільськогосподарського призначення. Однак сільські ради Грибовичів, Малехова та Гряди не погодили меж земель, а тому й рішень, згідно з якими ЛАНУ надали б акт на право користування землею, не прийняли. Тим часом, як стверджують у самому університеті, «ряд фізичних осіб» підступно скористалися цим і захопили ділянки.
Особливо дивним видається випадок, коли мешканцю Львова віддали 19 гектарів. «Львів’янин звернувся до Бродівського районного суду із вимогою надати йому право власності на два гектари, які належали дослідному підприємству “Дублянський”. Суд же ухвалив безпрецедентне рішення надати цьому чоловікові аж 19 гектарів! Та університет на слухання справи ніхто не покликав», – розповідає Іван Корчинський.
Однак університет не здався й подав до суду та Генеральної прокуратори. Саме триває розгляд цієї справи у Жовківському районному суді. «Ми також подали скарги до прокуратури, та нам відповіли, мовляв, поки триває суд, втручатися не будемо. А інші незаконні рішення судів, на підставі яких захоплено ділянки, скасовано в законному порядку». За словами Івана Корчинського, університет наразі користується землями, проте документів на них не має.
Проректор скаржиться: грошей таки бракує. Половину бюджету закладу надає держава, решту змушені заробляти самі.
Аби не вмерти з голоду…
Найбільше газетної площі цього матеріалу надано аграрному університетові лише тому, що саме звідти до нас надійшла вичерпна інформація. Інші ж навчальні заклади пояснювати, що і як використовують, не захотіли. Тому ми самі вирішили це дізнатися. У жодному із корпусів Львівського національного університету ім. Івана Франка приміщення не здають в оренду. Єдине, на чому тут заробляють, – це книгарня, де продають потрібні студентам підручники та посібники, а також студентські їдальні, які ледве чи можна назвати повноцінним бізнесом.
Віддавати в оренду приміщення – розповсюджена практика всіх соціальних закладів України. ВНЗ – не виняток. Ми дізналися, що за адресою вул. Пекарська, 69, окрім головного корпусу Львівського національного медичного університету, стрілкового тиру (напевно, для студентів-медиків) та гаражу, розташоване також відділення «Ощадбанку». За цією адресою також зареєстрований видавничий дім «Наутілус». Я не повірила своїм очам – як у вищому навчальному закладі може бути стільки різних організацій, які жодного відношення до медицини не мають? Аби перевірити, зателефонувала до видавництва – мовляв, не знаю, як їх знайти. Мені пояснили: «Ми розташовані на території медінституту. Запитайте там!» Тож видавничий дім розташований саме в стінах вищого навчального закладу! За адресою Стоматологічного центру зареєстровано аптеку «Аква-Віта», приватне підприємство «Відродження» та стоматологічна клініка «Усмішка». Поліклініки з такою назвою у переліку об’єктів ЛНМУ ім. Данила Галицького немає – очевидно, це приміщення лікарі також здають в оренду.
Львівський національний аграрний університет не приховує того, що займається комерційною діяльністю. Цей ВНЗ протягом 2008-2010 років передав в оренду чимало квадратних метрів. Зокрема, 200 м2 надали ЗАТ «Український мобільний зв’язок», 200 м2 – ТзОВ «Сателіт», 400 м2 – ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», 56,05 м2 – ВАТ «Державний ощадний банк». На ста квадратних метрах університетської площі розташований також комп’ютерний клуб.
Про що дбають ВНЗ
Як виявилося, львівські вузи, окрім плати за навчання, мають чимало джерел грошових надходжень. Уголос вони говорять про нестачу грошей, приміщень, території та ще хтозна чого. Насправді майна у них чимало. Тихцем університети ще й здають в оренду свої ж квадратні метри. За кожен шмат учені мужі готові боротися до останнього – і це варте поваги, якщо тільки вони трудяться на благо науки, а не задля своїх власних меркантильних інтересів. «Інформатор» надсилав інформаційні запити й до інших вищих навчальних закладів Львова, зокрема до Національного університету «Львівська політехніка» та Львівського ветеринарного університету ім. Гжицького. Однак звідти відповідей ми так і не діждалися. Очевидно, цим університетам таки є що приховувати! Ми скеровуємо до прокуратури Львівської області заяву про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП.
Хотілося б, аби храми науки стали відкритішими для гласності, озвучували свої проблеми та не ховали скелетів у просторих шафах своїх численних кабінетів. Про що насправді дбають очільники навчальних закладів: про студентів, якісну освіту чи матеріальні блага?
Кейс:
У лютому 2006 року львівська міліція викрила злочинну діяльність службовців одного із вузів Львова. Працівники навчального закладу, зловживаючи службовим становищем, незаконно приватизували приміщення в м. Львові площею 1113 м2 загальною вартістю 12 млн грн. Службовці інституту протягом 2001 року підробили офіційні документи на право користування частини будівлі, яка перебувала у комунальній власності Львівської міської ради, в якій не вказали площу – 640 м2, яка переьбувала у користуванні інституту.
Досьє:
2008 року Контрольно-ревізійна служба провела розслідування використання державного майна Національного університету державної податкової служби України. І виявила, що університет на основі договорів надавав освітні послуги з навчання студентів без зарахування їх до ВНЗ. Без погодження з Фондом державного майна України університет продав приміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір», комплекс будівель (навчальні та господарські приміщення) в м. Сімферополь та м. Кам’янець-Подільський і вбудовано-прибудоване приміщення (м. Ірпінь) загальною площею більш ніж 7,7 тис. м2 на суму 10,9 млн грн.
