У селі Підтемне, що належить до Раковецької сільської ради, планують створити квартал забудови на 16,9 га площі. Ці найкращі тамтешні землі безплатно віддали в руки людям, які до села не мають жодного стосунку. Понад те, нинішній сільський голова й сам достеменно не знає, хто є власником райського куточка у Підтемному.
Замість землі – газова труба
Село Підтемне, що в Пустомитівському районі, розташоване за 20 км від Львова. Проте до нього немає хорошої дороги, про газ нагадує недіюча труба, немає школи, аптеки й інших ознак цивілізації. Проте Підтемне називають місцем тихого раю. І, схоже, там вакантних місць немає.
Сьогодні громада найбільшої сільської ради Пустомитівщини (за Раковецькою сільською радою закріплено 6 тис. га землі) не має вільних земель, на яких могла б розвивати інфраструктуру села. «Усе, що могли роздати в оренду чи приватну власність, роздав мій попередник. А сьогодні я не маю навіть шматочка землі, де міг би зробити відпочинкову зону», – каже раковецький сільський голова Віктор Солига. Село з чудовими краєвидами розташоване у 30-кілометровій зоні Львова. Охочих мати землю у затишній місцині та ще й недалеко від міста чимало. Але лише «обрані» отримують найкраще. Принаймні так можна говорити, проаналізувавши схему відведення майже 17 га землі у Підтемному та список безпосередніх фігурантів цієї земельної справи.
На сесії Раковецької сільської ради у травні 2010 року тодішній сільський голова Ярослав Дудар поставив на голосування питання про надання земельних ділянок у приватну власність 77 громадянам, які не належать до громади сільради. Депутати за це рішення (№528 від 14 травня 2010 року) проголосували. Тож 16,9 га землі у Підтемному безплатно перейшли у приватну власність. Такий «подарунок» від сільської ради на ринку нерухомості коштує 20 млн грн.
Як «компенсацію» мешканцям Підтемного обіцяли лише газифікувати село. Попри те, що її, як запевняв пан Дудар, мав проводити інвестор, насправді це зробили за державні кошти. На те, щоби довести газову трубу до центру села, «Львівгаз» витратив 1,3 млн грн. Проте провести газ по селі ніхто не взявся, і сьогодні про таку принаду цивілізації нагадує лише газорозподільний пункт. Люди свої помешкання досі опалюють дровами. Додам, що у цьому списку власників наділів у Підтемному є і працівники «Львівгазу», які на час отримання землі займали керівні посади. Обіцянку нібито виконали, але зробили це за державний кошт, тому напрошується висновок, що виділення 16,9 га землі у Підтемному лобіювали або на рівні районного керівництва, або ж обласного. А зважаючи на те, що газ у людські помешкання ніхто заводити не поспішає, то, можливо, він не стільки для 80 жителів Підтемного, як для кварталу забудови, який планують розбудувати на згадуваних 17 гектарах?
Хто у списку
Як з’ясувалося, у списку прохачів (здебільшого із львівською пропискою) земельних наділів у Підтемному фігурує чимало публічних людей області та членів їх родин. Зазначу, у переліку щасливих власників землі є і освітяни, і приватні підприємці, і юристи, а також власники будівельного бізнесу та депутати. Зокрема, як не дивно, один зі «щасливчиків» – родич начальника Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Степана Ярмуса. Фігурують у списку і представники будівельних компаній, зокрема керівник «Трансбуду» Ярослав Ковалишин та члени його родини, а також родичі голови спостережної ради «Трансбуду», заслуженого будівельника України Володимира Марценюка. Ділянка землі у Підтемному належить і доньці регіонала Леоніда Мельника (директор «Львівтрансгазу»), який також має частку у будівельному бізнесі. Серед 77 отримувачів земельних наділів є і колишній голова правління ВАТ «Львівгаз» Любомир Голубовський та чинний референт голови правління «Львівгазу» Уляна Козюркевич. Зазначу, коли газ проводили до Підтемного, єдиного негазифікованого села Пустомитівського району, то саме пан Голубовський очолював «Львівгаз».
Однак усі отримувачі чомусь уже через два місяці свої частки (в середньому 0,15 га) вирішили… подарувати трьом особам: Володимирові Бачинському, Олександрові Янюку та Світлані Романишин. Усі акти дарування земельної ділянки оформлені в липні-серпні 2010 року. Бачинський, якому частина власників земельних актів зголосилися подарувати землю, є депутатом Пустомитівської районної ради. Адреса депутата й адреса власника подарованої землі збігаються. Інші двоє «щасливчиків», схоже, люди менш публічні, однак, як свідчать документи, живуть на сусідніх вулицях у Львові в доволі престижному районі (вул. Мишуги, вул. Ярославенка).
Як розповів сільський голова Раковецької сільської ради Віктор Солига (на цій посаді він лише рік), за відчуження 17 га землі у Підтемному проголосували депутати на сесії сільської ради. «Однак як можна віддавати задарма землі громади чужим людям?! Люди навіть обіцяного газу не отримали. Гадаю, це питання ми скеруємо до правоохоронних органів», – каже В. Солига.
За словами сільського голови Раковця, із самого початку цільове призначення виділених для львів’ян наділів було – під будівництво житлових будинків. Як показує практика, у подібних випадках здебільшого землі виділяють під особисте селянське господарство, а вже згодом на сесії голосують за зміну цільового призначення ділянки (під забудову). Хоч замовник проекту кварталу забудови витратився на послуги ДП «Містопроект», однак, схоже, часу на зволікання із відведенням 17 гектарів землі у Підтемному «інвестори» не мали. Невдовзі мали відбутися вибори місцевих голів – і гарантій, що пан Дудар і надалі займатиме цю посаду, не було. Тож не було і впевненості, що проголосують за зміну цільового призначення ділянок.
За словами експерта із земельних питань Володимира Жмуцького, Земельний кодекс передбачає надання ділянки і для мешканців інших населених пунктів, і в цьому немає нічого поганого. «Єдине, що цей процес потрібно контролювати. Робити це має громадськість, а не чекати реакції влади. Бо їхнє село – це їх життя», – каже В. Жмуцький. Експерт додав, що українське земельне законодавство є певною мірою європейське і потребує європейського відношення. Однак коли людина скуповує земельні ділянки – це очевидне зловживання, і можливо, доцільно говорити про певні нечесні схеми. Пан Жмуцький наголошує, що така ситуація ще раз доводить – потрібно добре подумати, кого обираєш, починаючи від сільського голови і до депутата Верховної Ради, аби не пожинати після їх діянь небажаних плодів.
Стільський ландшафтний парк
Досі для частини небайдужих до цього питання людей залишається загадкою, яким чином ці гектари передали у приватні руки, адже було розпорядження обласних управлінь про створення Стільського регіонального ландшафтного парку, який поширюється і на територію Підтемного. Цей парк, за попередніми прогнозами науковців-екологів, повинен займати приблизно 10 тис. га землі Пустомитівського, Жидачівського, Миколаївського та Перемишлянського районів.
Проект створення цього парку розробляють науковці Львівського національного університету ім. І. Франка й Інституту екології Карпат НАН України на замовлення Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області. Дослідники стверджують, що історичний комплекс біля села Стільсько за своїми масштабами не поступається причорноморській Ольвії. Тому назріла потреба значно розширити територію заповідного об’єкта, надавши йому статусу регіонального ландшафтного парку, який у перспективі може стати одним із найпривабливіших осередків історичного туризму.Стільське горбогір’яна 60% вкрите лісами. Питома вага орних земель у Стільському природному районі не перевищує 35-38% земельного фонду. Ліси ці були мисливсько-заповідними угіддями ще за княжих часів. Тут водилися зубри, тури, лосі, дикі кабани, багато птиці і бджіл. Тож, врахувавши цінність території та потребу у збереженні її первісної краси, Львівська обласна рада ухвалила рішення (20 листопада 2009 року), яке передбачало створення Стільського регіонального ландшафтного парку. Відповідно, управлінням облдержадміністрації доручили втілити цю програму в життя. Ті, своєю чергою, скерували відповідні розпорядження до районних адміністрацій. Так, у розпорядженні до Пустомитівської РДА зазначалось: «призупинити розроблення проекту кварталу забудови у с. Підтемне площею 16,9 га до уточнення меж території Стільського РЛП». Однак розпорядження начальника головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку ЛОДА Степана Лукашика (листопад 2009 року) сільський голова Ярослав Дудар проігнорував і, отримавши проект кварталу забудови, поставив на голосування питання про передачу ділянок у приватні руки. До речі, замовником проекту кварталу забудови, який виконувало державне підприємство «Містопроект», була Раковецька сільська рада. Однак хто оплачував послуги «Містопроекту», з’ясувати не вдалося, бо документи сільради підтверджують, що на це із сільського бюджету не було витрачено жодної копійки.
Отримавши інформацію, що справа із кварталом забудови набирає обертів, Головне управління містобудування Львівської області повторно надсилає згадуваним районним адміністраціям копію протокольного рішення наради про створення Стільського регіонального ландшафтного парку. Однак це на вирішення проблеми встановлення межі Стільського парку ніяк не вплинуло. «Межі парку доводиться погоджувати з певними втратами, зокрема і в селі Підтемне», – розповів Юрій Зінько, старший викладач Львівського національного університету ім. І. Франка. «Погодити межі парку у Підтемному важко, бо на ті ділянки є земельні акти», – каже сільський голова Віктор Солига.
Висновки екологів
Будувати на цій ділянці – щонайменше неграмотне рішення, переконані науковці-екологи. Аби дати експертну оцінку містобудівного обґрунтування кварталу забудови, у Підтемне виїхала незалежна громадсько-наукова група. Її висновки підтверджують, що ця територія унікальна, а забудова може цю унікальність порушити. Аналізуючи містобудівне обґрунтування кварталу забудови, підготовлене Державним інститутом проектування міст «Містопроект», науковці виділили чимало недоліків. Саме в районі пропонованої забудови виявлено поселення Липницької культури (ІІ-ІІІ ст. н. е.), яку може знищити важка будівельна техніка. До того ж, за висновками екологічної експертизи, забудова може призвести до деградації рослинного і тваринного світу, можуть зникнути рослини, занесені до Червоної книги.
Висновки експертизи переконують, що в разі додаткового навантаження на схилах (розміщення котеджів) зросте небезпека активізації сучасних ерозійних процесів. Водночас у містобудівному обґрунтуванні, за словами екологів, відсутні реальні матеріали гідрогеологічного обстеження території. На ділянці, яка постійно затоплюється водами річки Зубра, за проектним рішенням має бути спортивно-відпочинкова зона. Також у містобудівному проекті відсутні рішення, куди скидатимуть каналізаційні стоки. Відтак можна припустити, що постраждає річка Зубра. Немає в документі згадок і про те, де утилізовуватимуть побутові відходи. Щодо самого розміщення житлових будинків, то науковці віджартовуються – мовляв, у такій щільній забудові можна буде дивитись телевізор через сусідські вікна. До того ж така одноманітна забудова спотворюватиме краєвид, який у цій місцевості є неповторним і унікальним.
По-особливому і з трепетом ставляться до Підтемного і краєзнавці. Адже це унікальне село (і з планістичного, і з етнографічного боку) збереглося найкраще і фактично не змінилося за минулі триста років. Тут можна знайти ознаки давньоруського сільського укладу, розповів краєзнавець і еколог Микола Майданський. Деякі сучасні хати Підтемного розташовані ще за давнім принципом дворищ. У цьому селі був замок і донині збереглися рештки його валів, а також руїни давньої оборонної вежі.
«Та найбільше вражає тут природа. Це справді райський куточок. У Підтемному є автентичні плавні, в яких колись наші предки ховалися від татар. У річковій долині ростуть унікальні рослини, водяться комахи і птахи, які охороняються і українським, і міжнародним законодавством», – каже Микола Майданський. Еколог додає, що річка Зубра, забруднена у Львові, протікаючи через плавні цього древнього села, саме тут очищається і не несе промислового бруду в інші райони області. Також у Підтемному є цілюще джерело, яке не поступається своїми властивостями джерелу у Раковці. «Тут доцільно розвивати сільський туризм, а не проводити забудову», – підсумував краєзнавець.
Науковці певні, що на території Раковецької сільської ради є достатньо територій, менш природничо та історично цінних, де можна розташувати подібний квартал забудови. Схоже, вони не врахували одного – що «віпи» самі обирають, де їм жити, не зважаючи на те, де це дозволено.
