Володимир Ковалевський, голова Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів, виступив із різкою критикою стану громадського транспорту Львова. З його слів, це єдине місто, яке поставилося до питання підготовки громадського транспорту до Євро-2012 дуже погано.
У редакції «Інформатора» про львівські «маршрутки» й електротранспорт дискутували Іван Гринда (ВО «Свобода»), Володимир Гірняк («Україна соборна») та Сергій Бащук («Наша Україна»).
Хто винен?
– Чи справді у Львові транспорт працює гірше, ніж в інших містах, що прийматимуть Євро-2012?
С. Бащук: Думаю, так і є. У Києві та Харкові значною мірою збереглася радянська система – там більше регулювали процеси роботи транспорту. У нас важелі управління цією галуззю випустили з рук ще за часів Василя Куйбіди – у середині 1990-х. Тоді позитивом стало запровадження маршрутних таксі, коли вони виконували допоміжну функцію, – це було дорожче, але якісніше від комунального транспорту. На жаль, те, на що «маршрутки» перетворилися тепер, породжує запитання: чи може бути десь ще гірша ситуація, ніж у нас? Думаю, особи, які робили заяви про стан транспорту у Львові, провели відповідний аналіз, тож немає підстав їм не довіряти.
В. Гірняк: Зрозуміло, що заява пана Ковалевського повинна мати підґрунтя. Вже почалася друга каденція міського голови, а у Львові досі не розроблено схеми руху громадського транспорту. Це проблема номер один. Наступне – безлад із залученням фінансових ресурсів. Скажімо, міськрада вирішила залучити 38 млн євро на ремонт трамвайних маршрутів №2 і №6 і на ремонт трамвайного депо – я не голосував за це. Також було вирішено купити 90 тролейбусів та 60 автобусів і залучити для цього ще 275 млн грн. Вже в цьогорічному бюджеті Львова передбачено кошти на обслуговування відповідної позики. І це в той час, коли місто має чимало боргів, які доведеться віддавати!
Оскільки немає плану стратегічного розвитку громадського транспорту у Львові, ми припускалися доволі серйозних помилок. На мою думку, одна з них – будівництво трамвайної лінії на Сихів. Ідея була би хорошою, якби бюджет Львова був більший уп’ятеро-вшестеро. Натомість ми проклали 160 м трамвайної колії, витратили
13 млн грн, «заморозили» будівництво – і тепер ніхто з чиновників не несе жодної відповідальності за розтрату коштів. А ми ще тоді переконували владу, що ефективніше і дешевше продовжити тролейбусний маршрут до «Санта-Барбари». Нарешті з нами погодились – і це коштувало всього-на-всього 5 млн грн, а не 300 млн, які потрібні для прокладання трамвайної колії.
Попереднє керівництво управління транспорту припустилося дуже серйозних помилок. Роками не проводили конкурсів на громадські перевезення – була практика давати тимчасові дозволи на три місяці, тож власники маршрутів не могли планувати своєї діяльності. У нас є серйозні проблеми з відсутністю планування, ефективного витрачання бюджетних коштів. Це і призвело до того, що центральна влада визнала стан транспорту у Львові на порядок нижчим, ніж у інших містах, які прийматимуть Євро-2012.
І. Гринда: Оскільки у решті міст, де відбуватимуться матчі Євро-2012, є метро, то там ситуація може бути кращою. Але я не сказав би, що з міським транспортом у нас усе так погано. Наприклад, порівняно з Києвом, у Львові інтервал руху «маршруток» коротший, а стан кращий. Вигляд водіїв та їхнє ставлення до роботи у нас теж ліпші. Інша річ, що у Львові протягом двох минулих років приватні перевізники не оновлювали автобусів через кризу. Вже три роки не проводять тендерів. Ставши головою комісії, я зібрав перевізників (загалом у Львові близько 880 машин). Перед тим влада майже рік не спілкувалася з ними і проблеми накопичилися – з видачею квитків, із вбранням водіїв. Хоча рік тому я, коли був депутатом профільної комісії, давав депутатський запит, щоби водіїв одягнули у відповідну форму. Міський голова мені відповів, що в нього немає коштів для комунального транспорту, аби вдягнути водіїв у білі сорочки. Тоді це зробила тільки фірма «Ференц».
Я вважаю, що з боку влади є більше порушень, ніж з боку приватних перевізників, – хоча і до останніх маю багато претензій. Розумію, що теперішня влада хоче виставити Львів найгіршим, але не погоджуюся з цим кардинально.
– То яка головна проблема львівського транспорту?
С. Бащук: Не визначено концепції, який транспорт хочемо бачити у Львові. Насамперед у цьому винна влада, адже саме вона регулює процес перевезень. Має бути прописано чіткі правила, які регламентують усе: скажімо, від вбрання водія – до технічного стану «маршрутки». Нам важливо визначитися, який транспорт хочемо мати і як він повинен функціонувати, які умови слід ставити перевізникам, які санкції за порушення… Є проблеми і з нашими правоохоронними органами, з ДАІ. Можемо побачити, як «маршрутки» розвалюються просто на дорозі, тож пасажири не можуть доїхати до своїх зупинок. І це тільки невелика частина проблем.
В. Гірняк: Коли я казав, що ситуація у Львові – найгірша, то посилався на слова відповідального чиновника, яких ніхто не спростував. Нам потрібен чіткий план розвитку транспортного господарства – скільки має бути приватних перевізників, який транспорт повинен бути комунальним, звідки брати кошти.
Якщо йдеться про збитковість перевезень, то ми не повинні ухвалювати хаотичних рішень. Скажімо, рішення про будівництво трамваю було хаотичним – і місто багато втратило на цьому. Також я не певен, що треба було брати кредит у
38 млн євро на ремонт двох трамвайних маршрутів, – бо це два бюджети розвитку нашого міста, а позику необхідно віддавати. І це при тім, що комунальний транспорт не є прибутковим.
Коли ми говоримо про кредити на нові автобуси, то теж повинні замислитися, як їх віддавати, – адже це 275 млн грн, тобто півтора бюджету розвитку міста. У той же час львівська влада заявляє, що Автобусний завод відмовляється брати львівські сидіння – купує китайські. Коли вже ми «замовляємо музику» і платимо за це, то мусимо обумовлювати такі речі у договорах! Принаймні на львівські автобуси мають бути комплектуючі з наших підприємств.
Сьогодні проблема в тому, що немає достатньо фахового керівника управління транспорту, хоча це одна зі стратегічних посад. Нещодавно перевізники заявили, що потрібно підняти ціну на проїзд із 1,75 грн до 2 грн, однак жодних економічних обґрунтувань я не побачив. Свого часу, коли піднімали ціну до 1,75 грн, ми детально аналізували це питання – перевізники нас переконували, що пасажир «маршрутки» в середньому їде 14 км, хоча квитків ніхто не видавав. Тепер ціна піднялася до 2 грн – квитків далі ніхто не видає. Відтак немає економічного обґрунтування, якою має бути ціна на проїзд.
У жодному разі я не переконую, що у Львові ситуація є найгіршою, – але бачу, які існують проблеми. І розумію, що ми їх замовчуємо замість вирішувати.
І. Гринда: Перша проблема – управління транспорту вже кілька місяців не має керівника. У штаті управління є 12 працівників, які встигають займатися тільки відписками на скарги пільговиків і відповідати на телефонні дзвінки. Стосовно того, що було сказано про відсутність схеми руху, то є домовленість із «Львівською політехнікою» про розробку відповідного документа до кінця березня цього року. На жаль, міська рада вже третій місяць не виплачує коштів за цю роботу – 48 тисяч гривень. Відбувається якесь незрозуміле блокування. Тільки шість фірм-автоперевізників мають укладені тимчасові угоди, решта «маршруток» їздять Львовом нелегально. Ми навіть на них впливу не маємо! Ось такі «здобутки» виконавчих органів влади.
Неприпустимо робити пам’ятники безгосподарності влади – скажімо, як на вул. Стуса за 12 млн грн, – бо ті гроші можна було дати, скажімо, на освіту. За цю розтрату повинен хтось відповісти! Якщо змінюються начальники департаментів, необхідно питати у заступників міського голови, кого слід покарати. Бо ми сперечаємося, як підняти вартість проїзду на 25 копійок, – а тут тихенько «закопали» мільйони!
Безперечно, потрібно розвивати комунальний транспорт. Але я не погоджуюсь, що Львову необхідно 300 автобусів. Ми вже знайшли майданчик в районі аеропорту під автопарк. Однак доки не буде професійного начальника управління транспорту, який зможе це тримати у своїх руках, розмови про ці автобуси не на часі. Мусимо змінити структуру управління і набрати туди справжніх фахівців.
– Що повинні зробити депутати та влада?
С. Бащук: Комунальний транспорт справді є збитковим. Але чому тоді люди займаються бізнесом на «маршрутках» і непогано на цьому живуть? Якщо йдеться про Львів, то я переконаний, що не можна віддавати у приватні руки електротранспорт – його необхідно розвивати. І ту трамвайну колію на Сихів колись потрібно буде завершити. Але коли починали її прокладати, ми в Андрія Садового запитували, як віддаватимемо позику. «Головне – почати», – казав міський голова. І ми почали. А тепер маємо колію, яка веде в нікуди…
Коли ми закуповували автобуси, я теж голосував проти кредиту на них – але не тому, що нам не потрібно нової техніки. Коли позичаєш гроші, то замислюєшся, як їх віддавати. Якби громада, чиновники та мер ставилися до міських грошей як до своїх власних, то в нас проблем не було б. Усе пояснюється тим, що влада змінюється: прийшли на чотири роки, напозичали грошей, потім ще лишились на чотири роки і ще позичили, а наступникам залишаються борги і проблеми. Ми беремо позику на автобуси – а куди їх подінемо? Я – противник кредиту на великі автобуси, доки не побачу ефективного міського комунального автотранспортного підприємства з фаховим менеджером і бізнес-планом. Навіть якщо цей план буде дотаційним, я хотів би знати заздалегідь, скільки нам це коштуватиме. Ми погоджуємося доплачувати з бюджету, щоби проїзд був дешевшим й аби у такий спосіб комунальний транспорт конкурував із приватним. У бізнес-плані мусить бути передбачено амортизацію транспортних засобів, списання та закупівлю нових машин. Схеми транспортних маршрутів ми також не бачимо.
Якщо йдеться про транспортну проблему, то її ні за рік, ні за два не вирішити. Потрібно думати на перспективу і виробити план. Поки що ні такого плану маршрутів у Львові, ні плану розвитку бізнесу на кожному автобусі я не бачив. Не бачу бажання влади і системного підходу.
В. Гірняк: Якщо підсумувати, що нам потрібно зробити, то першим пунктом бачу кадрове питання. Ми повинні знайти не тимчасового, а постійного фахового керівника управління транспорту, який зумів би покращити ситуацію. Такими стратегічними галузями мають керувати менеджери, яких не міняють залежно від політичної ситуації. По-друге, ми повинні залучати наших фахівців, а не замовляти транспортну стратегію німцям. По-третє, має бути план розвитку транспортного господарства Львова на 15-20 років. Сьогодні електротранспорт використовують абсолютно неефективно – хто скаже, якими є надходження від зовнішньої та внутрішньої реклами в ньому? А рекламний бізнес доволі ефективний. І ще одна річ – залучення кредитних ресурсів. Кредити можна брати, якщо вони економічно обґрунтовані. Я проти позичок під ті дотаційні потреби, за які ми ніколи не зможемо віддати грошей, – під транспорт і дороги. Сюди ми повинні залучати кошти, які отримує місто. А от кредити треба брати під галузі, де можемо безпосередньо заробляти. Ніхто не хоче ухвалювати бюджет розвитку міста, бо за це доведеться нести політичну відповідальність. Ми ж повинні цього року віддавати борги, на це піде дві третини бюджету – і що залишиться?
І. Гринда: По-перше, потрібен якісний менеджерський підхід. Доки транспортом керує начальник департаменту, у якого є ще безліч інших зобов’язань, нічого доброго не буде. По-друге, взяли кредити на ремонти доріг і придбання техніки – але не потрібно купувати всі 92 автобуси і 60 тролейбусів одразу, слід дивитися відповідно до потреб. Щодо перевезень, то за минулий рік уряд додав ще дві категорії пільговиків – багатодітні сім’ї та «діти війни». Я очікую, що до виборів політична партія, котра керує тепер державою, ще додасть пільговиків. А у тролейбусному і трамвайному парку серйозна проблема – люди ще у січні не отримували зарплати.
За згаданий випадок, коли заплатили 300 тисяч німецькій фірмі і не хотіли платити
48 тисяч львівським розробникам схеми руху міського транспорту, винуватих буде покарано. Ті, хто не виконують своїх обов’язків, повинні дати пояснення перед сесією міської ради. Ми голосуванням маємо вирішувати, чи заслуговує ця людина працювати надалі. Якщо є зловживання, то поставимо питання перед правоохоронними органами про притягнення до відповідальності – інакше порядку не наведемо.
В. Гірняк: На одній із минулих зустрічей у редакції «Інформатора» представник «Свободи» сказав – нам не дають працювати. Але сьогодні «Свобода» може сказати, що ми, мовляв, не розглядатимемо жодного питання порядку денного, доки проблеми транспорту не буде врегульовано. Скажімо, 10 березня, на сесії міської ради, не розглядатимемо порядку денного і жодних питань, доки не вирішимо проблеми з «маршрутками» – ми маємо можливості так вчинити! Тоді міському голові й управлінню транспорту доведеться врегулювати це питання.
С. Бащук: Доки в нас не буде порядку у владі, не буде порядку і на транспорті. Думаю, «Свобода» тепер справді має унікальний шанс, бо це монолітна партія, яка є ефективною з точки зору впровадження рішень. «Свободівці» можуть сказати: «Ми жодного кроку не зробимо, доки не буде затверджено транспортної схеми міста».
І. Гринда: Є загальні потреби міста. Але якщо немає співпраці виконавчих органів влади із депутатським корпусом, то доведеться застосувати саме такі методи. Перед нами звітуватимуть усі чиновники, починаючи від заступників міського голови, – і нехай тоді депутатський корпус вирішує своїм голосуванням їхню профпридатність.
