Перевірка КРУ у Львівському комунальному підприємстві «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові» виявила порушення з коштами бюджету міста, наслідком яких стали незаконні видатки на суму 24,6 млн грн (у тім числі завищення вартості проектної документації – 24,4 млн грн, ремонтних робіт – 139,3 тис. грн та з інших причин зайві витрати – 46,3 тис. грн). Загальна сума незаконних видатків, виявлена під час згаданої ревізії, сягнула 39,7 млн грн. За матеріалами перевірки УСБУ у Львівській області порушено кримінальну справу. Якою буде доля грошей міста, котрі витратили на зведення стадіону? Які борги ми віддаватимемо після Євро-2012? Ці питання хвилюють депутатів Львівської міської ради Михайла Лопатника («Фронт змін») та Юрія Кужелюка («Україна соборна»).
– Якими будуть наслідки виявлених зловживань із коштами на будівництво стадіону?
М. Лопатнюк: Перед львів’янами не раз поставало питання, чи такий стадіон потрібен містові – і ми завжди доходили висновку, що він потрібен. Прикро, що в нас так мало уваги приділяють розвитку фізкультури і спорту, коли в нас не вистачає спортивних залів, басейнів, стадіонів. На мою думку, слід віддати належне керівництву міста за те, що зведення стадіону розпочали за кошти міста. Якби ми не почали тоді будівництва, то невідомо, чи сьогодні облаштовували б стадіон і чи взагалі Львів приймав би Євро-2012. Інша річ – якою ціною для нас це будується і чому навколо будівництва від самого початку ширяться різноманітні чутки про зловживання та порушення.
Знову ж таки, переносять терміни здачі стадіону. Якщо спочатку цей об’єкт обіцяли здати 30 липня цього року, а потім губернатор області Михайло Цимбалюк заявив, що у жовтні, то тепер у нас з’явилася інформація, начебто повне завершення робіт на стадіоні перенесли на грудень 2011 року. Та все це – другорядні проблеми порівняно з наступним. На нещодавньому засіданні сесії обласної ради в. о. начальника КРУ у Львівській області Роман Кроляк заявив, що, за результатами перевірок, які провело Контрольно-ревізійне управління у Львівській області, при підготовці до Євро-2012 протягом 2010 року завдано матеріальних і фінансових втрат на майже 33,5 мільйона гривень. Із них 24, 6 млн грн – незаконні витрати внаслідок порушень із коштами бюджету міста Львова. 9 млн грн – кошти, які мали були скеровані на зведення стадіону, але мерія скерувала їх на інші об’єкти, не пов’язані з будівництвом. Із цього приводу відкрито кримінальну справу, матеріали передано в СБУ і Головне управління МВС. Які буде зроблено висновки і чи покарають винуватих у цих зловживаннях, побачимо незабаром. Наразі десятеро осіб понесли адміністративну відповідальність за ці порушення.
– Які ще є проблеми, пов’язані з цим будівництвом?
М. Лопатнюк: Таких проблем чимало. Не маючи дозволів на будівництво каналізаційного колектора (вже понад два роки тривають перемовини з мешканцями с. Зубра – й остаточної згоди ще не дійшли), все-таки планують вивести очисні споруди в річку Зубра нижче села. Ще одна проблема – з часом зростає кошторисна вартість будівництва. За останніми даними, на львівський стадіон додатково виділяють 720 млн грн, і це питання вже узгоджено з Національною агенцією з питань Євро-2012 і ТОВ «Альткомкиївбуд», яке є підрядником і виконавцем робіт. Остання прогнозована сума, котру буде витрачено на зведення львівського стадіону, – 1 млрд 649 млн грн. Побачимо, наскільки ефективно використають гроші і чи не буде зловживань із боку нашої міської влади.
Ю. Кужелюк: Не можу погодитися зі своїм колегою, що цей стадіон Львову потрібен для масової фізичної культури та спорту. Такі об’єкти призначені для спортивних подій найвищого розряду – і від них не залежить, чи гратимуть діти більше у футбол. Поза тим, споруду почали будувати у відкритому полі, і виникли питання, куди виводити витоки, як забезпечити водопостачання, бо необхідна також станція знезараження води. Це все додаткові витрати, які на розвиток масової фізкультури аж ніяк не вплинуть. А це для нас дуже важливо, бо ми маємо бути здоровою нацією, культивувати здоровий спосіб життя.
Звісно, логічно було б шукати домовленості із власниками стадіону «Україна» – тоді все будівництво й інфраструктура пішли би в місто, а не у відкрите поле. Для цього потрібно було тільки бажання. Цього не сталося через непрозорість у всіх питаннях, що стосувалися підрядника, і через конкурс на пошук інвестора, який міська влада провалила. Місту таке господарювання коштувало 200 млн грн, які ми позичили під 20%. Це грабіжницький борг, який, до слова, «придбали» нам керівники попереднього уряду. Тепер нам доведеться віддавати ті 200 мільйонів, а вони могли б піти на потреби львів’ян – на ті ж дороги та фасади будинків. Також ми не знаємо, що відбуватиметься на цьому стадіоні після Євро-2012. У підсумку констатуємо: процесом навколо стадіону ми вже не керуємо, ті 25 га землі вже не належать місту, бо ми були змушені віддати їх Кабінету Міністрів. І це ще ми відкупилися малою кров’ю, бо зрозуміло – якби уряд не погодився на це, то таких витрат Львів своїми силами не потягнув би. У цьому і є стратегічний прорахунок будівництва стадіону.
Я скептично ставлюся до контролюючих органів, бо в нас на одного працюючого – три контролери. Саме тому такі низькі зарплати в учителів, лікарів та інших бюджетників – усі податки йдуть на утримання контролюючих служб.
Я не бачив результатів перевірок, але коли подібні папери доходять до суду, то чомусь усі звинувачення розсипаються. Якщо ми говоримо про нецільове використання коштів, то нас повинно цікавити одне – ці гроші вкрали чи ні? Якщо вкрали, то винуватих треба судити, а якщо замість однієї дороги збудовано іншу, то ми повинні розуміти, що під час здійснення таких великих проектів завжди трапляються помилки та непередбачувані речі. Так, під час будівництва виникла потреба замінити систему знезараження води на водопостачальній станції, що розташована на вул. Стрийській. Аби зробити це за нашим законодавством, потрібні не місяці, а роки. Це зміни до бюджету, отримання дозволів у Кабміні… І коли пройшли б усі візування, чемпіонат уже давно скінчився б.
А щодо «Дирекції з будівництва стадіону у м. Львові» хочу зазначити, що її стосунок до влади міста є номінальним, бо вона повністю підпорядкована Кабінету Міністрів. Влада міста не має впливу на цей процес, от тільки дехто з міських очільників може похизуватися в касці перед телекамерами. Зрозуміло, що стадіон буде збудовано, бо це питання честі і Львів займає таке стратегічне положення, що нас не могли позбавити цього чемпіонату.
Чи поверне Кабмін львівські гроші?
М. Лопатнюк: Хоча погляди щодо того, чи потрібен містові стадіон, у нас із паном Юрієм Кужелюком різняться, хочу зауважити: крім стадіону, будують аеропорт, дороги й інші об’єкти інфраструктури. Усе це дасть серйозний поштовх розвитку фізичної культури та спорту. Це потрібно для розвитку міста, для майбутнього, для наших дітей. Влада Львова вклала у будівництво стадіону 140 млн грн. Виникає запитання: чи поверне нам Кабінет Міністрів цю суму? Чи буде ці кошти враховано як частку Львова в цьому стадіоні? Уряд, судячи з усього, наразі не має бажання вирішувати ці питання. Тому і доля грошей міста залишається під знаком питання.
Ю. Кужелюк: Я є скептиком щодо цих 140 мільйонів гривень, бо як тільки закінчиться чемпіонат, Кабмін цілком утратить інтерес до цих грошей. Нам скажуть: ми вам і так дали мільярд, а заборгували сотню мільйонів... Сперечатися з ними складно, бо ми в різних «вагових категоріях». Тому, ймовірно, доведеться нам розпрощатися з цими грошима. Хоча з відсотками це вже буде не 140 млн, а понад 200 млн грн! Хочу зазначити: я не стверджував, що стадіон нам не потрібен. Він потрібен Львову – тільки не в такий спосіб.
М. Лопатнюк: Після завершення будівництва виникне питання обслуговування стадіону, яке, за моїми даними, коштуватиме до 100 млн грн на рік. Це вже проблеми Кабінету Міністрів, але хотілося б знати, як він виконуватиме свої зобов’язання. Це справа честі, це обличчя держави та перспектива на зимову Олімпіаду-2022.
– Чому проблеми стадіону дехто намагається подавати як політичні інтриги опонентів?
Ю. Кужелюк: Я особисто чув, як Борис Колесніков заявив: «Скажу міністрові внутрішніх справ Анатолію Могильову, щоби він припинив розслідування порушень навколо стадіону». А для Колеснікова (чи будь-кого на його місці) головне – вирішити проблему. Тому безпосередні виконавці потрапляють у непросте становище. У підсумку, коли настане відкриття об’єкта, можуть притягнути до відповідальності тих виконавців, які ні в чому не винуваті.
М. Лопатнюк: Там ідеться про мільярдні проекти, там політика поступається першістю економіці. Основний забудовник – фірма «Альткомкиївбуд», і я переконаний, що її власники наближені до «імператора». Тому тут політики немає – суцільна економіка.
Ю. Кужелюк: Після того, як Президентом обрали Віктора Януковича, ми можемо порівняти виконавців робіт. Спочатку будівництво стадіону доручили фірмі Сергія Тарути, який був наближеним до Ющенка. Змінилася влада – змінили і виконавця робіт. Звісно, «Альткомкиївбуд» – значно потужніша фірма, але вплив нової влади тут також є. Там, де йдеться про мільярди, зачеплено інтереси певних осіб. А те, що політику в нас намагаються прив’язати до будь-якої дрібнички, навіть до прокладання каналізаційної труби, – явище звичне.
– Отже стадіон належить Кабміну. Але чи зможе і Львів отримати хоч якісь надходження до свого бюджету від експлуатації спортивної споруди?
М. Лопатнюк: Якщо стадіон належатиме Кабінету Міністрів, то про які надходження ми можемо говорити? Єдина надія, що ті 140 мільйонів гривень, які ми в нього вклали, зарахують нам як вкладену частку.
Ю. Кужелюк: Напевно, і Кабмін не знає, що буде зі стадіоном після Євро-2012. Є Генплан Львова, тож місто може впливати на те, що відбуватиметься на його території. Що там планує робити уряд, які ресурси планує вкладати, хто буде власником – цього поки що ніхто не знає. Але Львів уже скористався з того, що в нас почали будувати аеропорт і ремонтують дороги. Ні для кого не секрет, що це роблять переважно за державні кошти, а не з міського бюджету. Так само буде й цього року. Я часто чую розмови – мовляв, дороги у Львові лагодять за гроші Європейського банку. Насправді їх роблять за наші з вами гроші – і ми за це віддаватимемо відсотки. Якщо уряд виділить півмільярда гривень на дороги, то ми також повинні ці гроші колись повернути.
