Пройшла остання сесія Львівської обласної ради перед літніми канікулами. Ми і незчулися, як минуло більше ніж півроку відтоді, як нова каденція депутатів прийшла до влади. То що встигли зробити наші обранці за шість місяців? Із якими результатами державні мужі підуть на заслужений (а може, й не дуже) відпочинок, дискутували заступник голови комісії з питань промисловості, житлово-комунального господарства, транспорту та зв’язку Богдан Сидорак, голова комісії з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту Богдан Чечотка, головаЛОГО «Солідарність» Анатолій Семенюк та координатор «Громадського форуму Львова» Олег Мацех.
– Які здобутки львівської обласної ради за півроку? Чи задоволені Ви своєю роботою?
Б. Сидорак: Ми провели 20 засідань комісії, розглянули 154 питання. Серед них було дуже багато дрібних, тобто якби такі питання узгоджували на нижчому рівні, ми могли б зосередити увагу на глобальніших проблемах. На попередній сесії ми розподілили кошти на ремонт доріг до Євро-2012. Також ми вже виділили грошінаупорядкування дороги за напрямком Смільниця – Старий Самбір. А ще ми створили Програму реформування житлово-комунального господарства, у наступному півріччі розпочнеться процес її реалізації.
Звісно, певні здобутки є. Однак не можна стверджувати, що ми задоволені своєю роботою. Адже за півроку окреслилися й основні проблеми, передусім кооперація між нами і виконавчою владою. Прикро, та належної співпраці між депутатами та фахівцями немає. А галузі, у яких ми працюємо, надто складні для того, аби ставитися до проблем поверхово.
До прикладу, ще у березні затверджено програму, згідно з якою узгоджено порядок розподілу 16,4 млн грн на ремонти доріг у районах. Однак роботи і досі не почато, адже депутати-мажоритарники, які повинні були подати конкретні пропозиції, неправильно зрозуміли ситуацію. Немає узгодженості між різними гілками влади, й від цього страждає вся галузь.
Б. Чечотка: За півроку ми налагодили співпрацю й діємо ефективно. На жодному засіданні нашої комісії не виникало конфліктів, пов’язаних із кворумом чи з дисципліною. Та й якісний склад комісії на високому рівні. Нам вдалося налагодити нормальну співпрацю із виконавчою владою. На кожному засіданні нашої комісії розглядаємо 20-30 питань. Робити це намагаємося неспішно й неупереджено. На щастя, політична складова у нашій роботі відсутня, ми дотримуємося суто практичних, ділових підходів і концепцій. І це дає свої результати. Сьогодні завершується програма реорганізації сімейної медицини. Укладено реєстр дітей із імунодефіцитом і вродженими вадами на базі лікарні на Дністровській. Такі ж реєстри створено для онко- та гемохворих із постачання їм дорогих препаратів безкоштовно. Запроваджено контроль комісії за наданням безоплатної допомоги цим пацієнтам.
У наступному півріччі плануємо вирішити безліч питань: передусім розвитку кардіохірургії на базі кардіоцентру, нормальної організації роботи відновної лікарні, регулювання діяльності комунальних аптек і надання належної психіатричної допомоги. Хотілося б до наступної п’ятирічної каденції створити та почати впроваджувати програму із запобігання материнській та дитячій смертності.
– Якою роботу Львівської обласної ради побачили представники громадських організацій Львівщини?
А. Семенюк: За півроку роботи обласної ради справді складно робити якісь висновки. Адже це такий собі організаційний період, коли формують комісії, розробляють програми та визначають джерела фінансування.
Однак є у нас серйозні проблеми, які лежать в основі всієї діяльності обласної ради. Насамперед це неефективне використання комунального майна. Безліч приміщень приватизовано із грубими порушеннями, це ж стосується й оренди. Та договорів ніхто розривати не збирається – візьмімо, наприклад, універмаг «На ринку», що на розі площі Ринок та вулиці Шевської. Приміщення занедбано, там відбуваються грубе порушення умов договору – орендаря взагалі немає, все передано суборендарю. Чому, залучивши інвестиції, не віддати приміщення в оренду під створення готелю до «Євро»? Схожа історія з кінотеатром «Галичина» – нові власники мали б сплатити більш ніж 600 тисяч гривень штрафних санкцій за недотримання умов договору.
Львівська обласна рада уклала 428 договорів оренди. Більшість – із порушеннями та використанням тіньових схем. Результат – збитки на мільйони гривень. А ці гроші могли б залатати діри у бюджеті області.
У процесах оренди майже завжди є тіньові схеми. В об’єктів обласної ради є безліч «мертвих орендарів», які платять у казну копійки, а передають майно у суборенду за казкові гроші – до 130 доларів за квадратний метр.
Ми неодноразово зверталися і до обласної, і до міської рад із вимогою реалізації публічного доступу громади до інформації про комунальне майно – на сайті повинен бути перелік усіх об’єктів. Досі результату немає.
О. Мацех: Варто переглянути функції обласної ради як такої. Чи в її компетенціїзайматися менеджментом комунального майна міста, чи вона здатна це зробити? Та й чи існує у нас місцеве самоврядування, з чого наповнюється обласний бюджет? Все, на що здатна обласна рада, – затверджувати програми. Ні контролювати їхнього виконання, ні здобувати на це ресурси вона не може.
Продавати, визначати вартість майна, здавати його в оренду – все це аж ніяк не робота депутатського корпусу. Саме звідси і тягнеться нитка невдач. Функції депутатів – напрацювання, формування, створення тих правил, за якими мають жити край чи місто, та контроль за їх виконанням. Ось у чому повинна полягати робота як Верховної Ради, так і обласної чи міської, тільки в іншому масштабі.
У цьому контексті виникає й питання відповідальності. Коли рішення приймає колегіальний орган, притягнути його до відповідальності неможливо. Депутати обласної ради ні перед ким не рапортують, їм також ніхто не звітує. Підходи потрібно негайно змінити. Адже поки це майно не приватизують, чиновники не заспокояться. Вихід єдиний – якнайшвидша реорганізація.
Наслідки керування майном спостерігаємо вже сьогодні – продаж готелю «Жорж» за 15 мільйонів гривень, безліч об’єктів, які не виконують своїх функцій і яких не використовують за призначенням...
Однак не з оренди комунального майна обласна рада повинна наповнювати казну. В основі її діяльності мав би лежати реальний вплив на інвестиційний клімат у області – це ключова роль облради. Вона повинна формувати належні умови для бізнесу і мати вплив на державні органи влади.
– Як в обласній раді регулюють питання ефективного використання комунального майна та залучення інвестицій? Як можна вирішити ці проблеми?
Б. Сидорак: Сьогодні ми вже розпочали процес передачі майна низовим структурам – незабаром міські та сільські ради самотужки вирішуватимуть ці питання. Безперечно, майно використовуватимуть ефективно лише за умови застосування прозорих механізмів. На мою думку, передусім в основі роботи повинні лежати моральні принципи.
Ми катастрофічно втрачаємо час. 30 квітня ми погодили перелік доріг, які підлягають ремонту до Євро-2012 за державною субвенцією. Минув місяць, а робота не почалася. За цей час ми втратили чимало коштів, адже матеріали подорожчали аж на 30%. Бюрократична тяганина «з’їдає» не лише час, а й гроші. Ще місяць відбуватимуться тендери, тож ми втратимо ще більше грошей. Як бачимо, проблема полягає не лише у фінансуванні, а й у предметному підході до вирішення проблеми.
Б. Чечотка: Начальник управління комунального майна Микола Бандра виступав із аналітичною довідкою щодо комунальних аптек. Виявилося, що такі заклади збиткові. Коли ми почали вивчати ситуацію, стало очевидним, що причиною цього є недобросовісна конкуренція – приватні аптеки мають іншу форму оподаткування й орендну плату. Відділам рецептурних форм жодних пільг не надають, тому їм важко боротися із приватниками. Ми зверталися до різних інстанцій із запитаннями, чому зникли рецептурні аптеки. Нам відповідали: ці заклади нерентабельні. Втім, нерентабельність рецептурних аптек у онколікарні чи опіковому центрі – нонсенс.
Тепер ми займаємося тим, аби вивести рецептурні комунальні аптеки у так званий «золотий фонд», надати їм пільги. Нещодавно створено депутатську групу задля вирішення цього запитання, але вона є «мертвонародженою», позаяк жодного її засідання не відбувалося. Схоже, час затягують навмисне.
Інвестиції у медицині – річ специфічна. Сьогодні маємо на меті з допомогою залучених інвестицій придбати пересувний мамограф, який вже з’явився у багатьох містах і підтвердив свою ефективність. Плануємо звернутися до депутатів усіх рівнів, підприємств, організацій, аби здобути потрібну суму.
А. Семенюк: Потрібно делегувати повноваження щодо розпорядження комунальним майном Державному фонду. Таким чином обласна рада позбудеться не лише невластивих їй функцій, а й зайвих витрат на зарплати цілому відділу працівників.
Неважким є й вирішення проблеми комунальних аптек. Варто лише внести зміни до методик розрахунку орендної плати. Закон передбачає пільгову орендну плату об’єктам, які мають соціальне значення. Чому б не впровадити її на рівні однієї гривні на рік? Тоді від комунальних аптек можна буде вимагати і широкого асортименту, і певної цінової політики.
Тобто всі питання можна вирішити, якщо ліквідувати тіньові схеми.
– Які основні вектори розвитку області бачите на майбутнє? Які проблеми виникають у зв’язку із цим?
Б. Сидорак: Ми створили програму розвитку туризму. Однак районні та міські ради надто пасивні. У ХХІ столітті ми додаємо до програми пункт – забезпечити промоцію регіону на сайті! Чим же місцеві очільники займалися раніше? Навіть Львів представлено на сайті двадцятьма готелями. Порівняємо ці показники, до прикладу, з Познанню, яка пропонує туристам триста готелів. Рівень промоції нашого міста й області на дуже низькому рівні. За півроку сподіваємося покращити ситуацію.
Б. Чечотка: Звісно, плекати туристичну галузь Львівщини потрібно. Та вважаю, що важливішим сьогодні є розвиток іншого потенціалу – промисловості й інформаційних технологій. У Парижі – мецці туризму – прибуток від нього до бюджету міста становить менш ніж 4%. У нас багато навчальних закладів, молодих і перспективних фахівців. Генеруючи саме цей потенціал, Львівська область процвітатиме.
О. Мацех: Львівщина посіла сьоме місце у Європі за наданням послуг з інформаційних технологій. Ми володіємо шаленим потенціалом, однак не використовуємо його належно. Компанії, які займаються інформаційними технологіями, фактично не платять податків.
– Що сьогодні переважає у Львівській обласній раді – політичні заяви чи реальна робота?
А. Семенюк: Якщо вивчити програми Львівської обласної ради, проаналізувати її роботу, то спостерігаємо позитивні тенденції. Реальні рішення превалюють над політичними: 70% проти 30%.
Б. Сидорак: Обласна рада не може стояти осторонь політичних процесів, які відбуваються у державі. Ми реагуємо на будь-які антинаціональні прояви, не дозволяємо принижувати українство. Я особисто підтримую політичні заяви, якщо йдеться про захист національної гідності та культури. Адже таким чином ми стверджуємо, що маємо власну думку і долучаємося до росту власної країни. Однак політика як балаканина часто заважає продуктивній роботі – такого намагаємося уникати.
Ми беремо участь у житті держави. Нещодавно звернулися до Верховної Ради щодо пільгового проїзду, позаяк, на нашу думку, ефективнішим є надавати адресну допомогу. Також звернулися до парламенту з проханням змінити систему визначення звання «мати-героїня». Є багато моментів, які вирішують на рівні держави, але ми втручаємося в них. Це політика чи праця? Безумовно, праця.
Б. Чечотка: Я вважаю, що у Львівській обласній раді над політикою переважає реальна діяльність. Хоча й політика, природно, присутня в органах влади. Вона була й буде. Врешті, вона необхідна, адже ми свідомо користуємося засобами громадського впливу, аби долучитися до розвитку не лише окремого регіону, а й усієї держави. Маємо й результати такої політичної діяльності – на наші звернення відреагували, тож багато питань на державному рівні є відрегульованими, до прикладу, статус багатодітних у змішаних сім’ях.
О. Мацех: У всьому світі слово «політика» має подвійне значення: як боротьба між людьми за владу та створенням певних умов задля забезпечення розвитку регіону чи країни. Боротьба за владу присутня скрізь – у стосунках і між чоловіком та жінкою, і між державними мужами. А от регулювання життя країни – справжня функція влади. Розмежувати поняття легко. Хоча й обидві «політики» – явища природні й необхідні у житті країни.
Я абсолютно підтримую обласну раду в тім, що коли вона вбачає загрозу в рішеннях держави, то не повинна мовчати. Не можна стверджувати, що політика в обласній чи місцевій раді – це погано. Влада повинна не лише «ремонтувати каналізацію», а й керувати всіма процесами у державі.
