14 липня 2011 року з ініціативи депутата фракції ВО «Свобода» у Львівській міськраді Лариси Василишин ухвалили звернення до Президента України та Верховної Ради з вимогою припинити експериментальне та пілотне впровадження системи ювенальної юстиції на території України. У заяві йдеться про різке засудження цього явища як засобу знищення інституту сім’ї та руйнування психіки українця. Виникає враження, що наша держава під гаслом «ювенальна юстиція» хоче створити каральну машину зла...
То що ж це за термін? Слово «ювенальний» походить від латинського, що означає «молодий», «юний». «Юстиція» – це сукупність державних органів, які здійснюють правосуддя. Чому ж два такі, на перший погляд, мирні слова викликали таку агресію і збурення серед людей, політичних партій і громадських організацій? Як виявилось із опитування, яке провели серед перехожих, занепокоєння викликає те, що «діти зможуть подавати на батьків до суду». Але ювенальна юстиція – це не доступ до будь-яких свобод і прав для розбещеної дитини, а й система обов’язків. Насамперед – обов’язок самостійно виступати перед судом у разі скоєння злочину. Та основне завдання ЮЮ – допомога неповнолітнім, які конфліктують із законом. Передбачено чимало заходів і програм, спрямованих на виховання підлітка, його психологічну та соціальну реабілітацію, відновлення соціальних зв’язків. Причому увагу акцентують саме на запобіганні злочинам, а не вже покаранні за них, яке може лише поглибити проблему.
Та все ж у суспільстві побутує думка, що ювенальна юстиція тільки завдасть шкоди дитині та її родині. По пояснення ми звернулися до представника Союзу православних батьків Львівщини Віктора Зуєва, котрий різко засуджує впровадження ювенальної юстиції.
– У чому, на Вашу думку, небезпека?
– Небезпека полягає у неготовності людей до такого юридичного кроку. Ментальність, традиції, генетична пам’ять нашого народу не дозволять цього. Після введення ЮЮ люди з часом зрозуміють, що й до чого – і буде звичайний бунт, як це вміють робити тільки слов’яни. Прикладів в історії багато.
– Чим положення ювенальної юстиції суперечать християнським цінностям?
– На це запитання складно відповісти конкретно, адже жодних положень ЮЮ в Україні немає, оскільки її ще не прийняли. А якщо загалом, то ювенальна юстиція – цілковита протилежність християнським сімейним відносинам. Насправді це продовження системи радянських дитячих садочків, палаців піонерів тощо. Ці організації були потрібні, щоби вилучити дитину із сім’ї, виховувати її поза родинними відносинами, зробити продуктом держави. На тлі цього вимоги інспекторів у справах неповнолітніх надати дітям удома все необхідне стало спадком від попереднього виховного процесу. А якщо цього немає, то ставиться питання про порушення прав дитини – в системі ЮЮ це може бути навіть відсутність на момент перевірки яблук у холодильнику...
– Ні для кого не секрет, що в суспільстві є проблема батьків-алкоголіків чи наркоманів, які не дбають про дітей чи можуть навіть застосовувати до них насильство. Чи вважаєте ймовірним позбавлення таких осіб батьківських прав? Чи можете запропонувати інший шлях вирішення цієї проблеми?
– Тут треба підходити до проблеми інакше. Не дітей треба вилучати із сім’ї, а батьків скеровувати на примусове лікування. Наркомани й алкоголіки не постійно буйні. У них бувають періоди нормальної свідомості та поведінки, коли вони є цілком нормальними батьками. За вимогами ООН, сьогодні таких людей можна лікувати тільки за їх згоди. Без втручання медиків такі особи швидко втрачають людську подобу і стають тиранами для родичів, зокрема дітей. ЮЮ пов’язана з цими вимогами ООН: батьків не лікують, від них забирають дітей. Залишмо відкритим питання, куди їх забирають і навіщо. Існуючі за кордоном системи ЮЮ настільки, скажімо так, секретні, що ми не можемо про це говорити на підставі фактів – їх просто немає. Можемо тільки здогадуватися: це поповнення такими дітьми приватних воєнізованих структур, наркобізнес, порнобізнес, педофілія, а згодом гомосексуалізм та інші сексуальні збочення, поповнення банку внутрішніх органів людини, якісь біологічні експерименти. І не перевірите, адже в системі ЮЮ людина стає іншою і за документами, і за світоглядом...
– Чи вважаєте припустимим вдарити дитину «на людях» або вдома з виховною метою, якщо вона погано поводиться?
– Хіба вдома. Але це повинен бути спосіб, схожий до лікування психічно хворих за допомогою певних засобів або приладів, якими правоохоронці приборкують людей, котрі втратили над собою контроль.
– Поясніть докладніше, що Ви розумієте під «засобами або приладами»? Вважаєте це більш гуманним? Тобто болісним фізично, але не психологічно?
– Стосовно «болючих засобів», то саме психологічні недопустимі. Наприклад, «опускання» в тюрмах. Міліція має проти агресивних людей електрошок. У психіатричних лікарнях застосовують дуже болючі уколи проти агресії. Тому відійдемо від морального розуміння покарання, а використаймо звичайну фізіологію. Отримав «по штанцях» або й по носі – і совість прокинулася, притих...
Аби перевірити, чи є підстави для таких побоювань, ми звернулися до юриста, автора тренінгу «Ювенальна юстиція» Ольги Лучки та з’ясували найгостріші питання у правовому полі.
– Найбільший страх у суспільстві викликає той факт, що після впровадження ювенальної юстиції у батьків «відбиратимуть дітей». Розкажіть нашим читачам, за яких умов батьків справді можуть позбавити батьківських прав?
– Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовують лише тоді, коли всі інші не дають позитивних результатів. До того ж лише щодо дітей, які не досягли 18-ти років. Такий засіб можуть здійснити тільки за рішенням суду. Стаття 164 Сімейного кодексу України встановлює низку підстав, з яких батьків можуть позбавити батьківських прав. Це, зокрема, відмова забрати дитину з пологового будинку без поважних причин, невиявлення щодо неї батьківського піклування протягом шести місяців, ухилення від виконання матір’ю чи батьком своїх обов’язків із виховання малюка, жорстоке поводження, хронічний алкоголізм або наркоманія батьків, будь-які види експлуатації дитини, наприклад, примушування її до жебракування та бродяжництва, засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.
На мою думку, такі підстави є цілком виправданими, оскільки вони загрожують життю, здоров’ю та повноцінному розвитку дитини. Але концепцією ювенальної юстиції їх не передбачено, тому її впровадження не може збільшити кількості випадків позбавлення батьківських прав.
– Перший ювенальний суд створено 1899 року в Чикаго (США) з метою догляду за безпритульними дітьми, сиротами, дітьми зі злочинними нахилами. Отже історично ювенальна юстиція опікувалася насамперед так званими «неблагополучними» дітьми. Чи подібний за змістом сучасний проект закону про ювенальну юстицію?
– Офіційно цей документ називається «Проект Концепції створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні». Так, схожість концепції з першими подібними їй полягає у спрямуванні на захист прав та соціальну реабілітацію дітей, котрі порушили закон. Також передбачається комплекс заходів з охорони та реабілітації «неблагополучних» дітей, сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Але суттєва відмінність концепції від закону столітньої давнини в тім, що основою формування особистості вона відзначає сім’ю: її постійну підтримку, повагу родинних цінностей, батьків і старшого покоління, активне впровадження програм підтримки, підвищення значимості сім’ї, громади й оточення в житті дитини. Саме цей аспект відрізняє її від первинної концепції ювенальної юстиції, адже розглядає розвиток дитини у взаємозв’язку із сім’єю та суспільством загалом.
– А як тепер може захиститися дитина, яка потерпає від домашнього насильства? Що зміниться після впровадження концепції ювенального суду?
– Заборона насилля над дитиною закріплена в кількох окремих нормативно-правових актах. Це положення ст. 28 Конституції України, яка проголошує: «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». Докладно покарання за вчинення насилля в сім’ї також описано в Законі України «Про запобігання насиллю в сім’ї», в постанові Кабміну «Про затвердження Порядку розгляду заяв і повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу». Тому однією з головних тез мети концепції є підвищення рівня правового захисту неповнолітніх.
Держава повинна охороняти своїх громадян. У нашому випадку – забезпечувати судовий захист неповнолітнього як потерпілого. Саме для цього заплановано створення системи ювенальних судів, які розглядатимуть справи щодо жорстокого поводження з дітьми та невиконання батьками своїх обов’язків. Окрім кваліфікованих ювенальних суддів, систему ювенальної юстиції доповнюватимуть прокурори у справах неповнолітніх, адвокати з ювенальних справ, які зможуть захищати інтереси дітей. Також для дитини, яка потерпіла від домашнього насильства, передбачено систему реабілітаційних заходів, які здійснюватимуть спеціалізовані державні та недержавні інституції. Впроваджуватимуть також програми і проекти, системи надання юридичної та психологічної допомоги потерпілим.
– Які саме проекти та програми соціально-психологічної реабілітації передбачено концепцією?
– Це, зокрема, реабілітаційні заходи, що стосуються не лише дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або недбалого піклування, а й неповнолітнього правопорушника, котрому має бути надано психологічну допомогу та можливість адаптуватись у суспільстві. Із цією метою, наприклад, буде створено інститут пробації для неповнолітніх, де спеціалісти (педагоги та психологи) займатимуться реабілітацією, соціальною адаптацією та, що важливо, профілактикою правопорушень неповнолітніх. Вони надаватимуть індивідуальну психологічну характеристику дитини органам судочинства, братимуть участь у створенні рекомендацій щодо оптимальних заходів впливу (виховного та профілактичного) на неповнолітнього правопорушника, а також готуватимуть матеріали щодо забезпечення його цивільних прав, зокрема права на житло. Максимум уваги буде спрямовано на розроблення різноманітних заходів, що допоможуть запобігати правопорушенням серед неповнолітніх. Це програми відновного правосуддя, надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім та їхнім сім’ям, робота із соціальним оточенням неповнолітнього, призначення громадських робіт та освітньо-інформаційні превентивні програми.
Глас народу:
Вислухавши думки спеціалістів, ми звернутися до пересічних мешканців нашого міста із запитанням, як вони ставляться до впровадження ювенальної юстиції.
Наталія, матір двох дітей:
– Побачивши ці наліпки у «маршрутках», я спочатку навіть не збагнула, про що йдеться, і вирішила подивитись в Інтернеті. Наскільки зрозуміла, впровадження цього закону означатиме, що дитина зможе подати на батьків до суду, якщо їй щось не сподобається. Звісно, мені складно уявити такий розвиток подій в нашій країні чи у своїй сім’ї, та все ж це викликає побоювання.
Богдан, математик:
– Як відомо, благими намірами встелена дорога до пекла. Я вважаю, що рівень розвитку нашого суспільства недостатній для такого кроку. За сучасного розквіту корупції орган ювенальної юстиції перетвориться на ще одну касту чиновників, які зароблятимуть на цьому гроші і заводитимуть людей у фінансову кабалу, як було з банківськими іпотеками. Нещодавно чув про випадок, що стався в Росії. Батько їхав із сином на машині і його затримали даівці за те, що віз дитину без спеціального дитячого крісла. Далі хлопчика кудись одразу забрали – і батько мусів за хабарі викупляти власного сина! Саме такого варіанта розвитку подій слід очікувати і в Україні.
Ольга, студентка економічного факультету:
– Я вважаю, що створювати подібну систему в нашій країні ще надто рано. Поки демократія як політичний режим існує лише на папері, впровадження демократичних інститутів не дасть позитивного результату. А наявні проблеми можна вирішити значно простіше: виділяти більше бюджетних коштів на освіту, науку, спорт, різні соціальні заклади, наприклад, дитбудинки, які опікуються дітьми та підлітками.
Досьє
Установи, які спеціалізуються на проблемі насилля в сім’ї:
- Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» (є постійна «гаряча лінія» із протидії насильству в сім’ї та для захисту прав дітей – 0-800-500-33-5);
- Українська гельсінська спілка з прав людини (сайт helsinki.org.ua містить коротку інструкцію, як діяти в разі насилля; тел.: (044) 417-41-18);
- Західноукраїнський центр «Жіночі перспективи»;
- Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань запобігання насильству в сім’ї, тел.: (044) 279-09-81.
