Які грандіозні чи скромні плани ми не будували б у молодості, життя іноді робить настільки круті повороти, що врешті від юнацьких мрій не залишається й сліду. Професори торгують на базарах, а люди, які починали з роботи техніка-механіка у колгоспі, – нині високоставлені посадовці...
Перша освіта, яку здобувають одразу після навчання в школі, – добре показує, потяг до якої діяльності відчуває людина. Тим паче, якщо йдеться про радянські часи, коли фах вибирали здебільшого за покликом душі.
Тож ми вирішили з’ясувати, чого прагли у молоді роки душі головних людей Львова й області. Ця інформація не викривальна, а радше пізнавальна. Тим паче, як-то кажуть, поганих професій не буває.
Замість ляльок – депутати
Представниками «інтелігентних професій» є нинішня верхівка Львівської міської ради, окрім… мера Андрія Садового. Урешті, про його перший фах особливо розповідати не варто: під час виборчих кампаній з біографією Андрія Івановича мали змому ознайомитися всі. Непроінформованим нагадаємо: замолоду львівський мер освоював сферу радіоелектроніки. Причому в два етапи.
1987-го майбутній керівник міста закінчив навчання у Львівському технікумі радіоелектроніки (який, до слова, у ті часи був доволі престижним навчальним закладом), а після проходження строкової служби в армії вступив у тоді ще Державний університет «Львівська політехніка», звідки 1995 року вийшов із дипломом інженера електронної техніки.
Є в Андрія Івановича і досвід роботи за цим фахом, щоправда, невеликий: з 1989-го до 1990 року він працював регулювальником радіоелектронної апаратури на «Львівприладі». До речі, видається, що саме в цей час пан Садовий зрозумів, що електроніка – це не його, і зайнявся бізнесом, а згодом політикою.
Ще один важливий персонаж ЛМР – перший заступник міського голови Олег Синютка. Перша освіта ще кілька літ тому головного економіста мерії – вчитель історії, яку він здобув у Прикарпатському університеті в Івано-Франківську. Щоправда, Олег Михайлович, якщо вірити його офіційній біографії, так і не прочитав жодної лекції з історії. Щойно він здобув перший диплом, як одразу подався по другу вищу освіту в усе той же університет, тільки вже за спеціальністю «економіка й управління».
Та найцікавіший персонаж у Ратуші – секретар міськради Василь Павлюк, який, виявляється, був ще тим романтиком, адже марив славою актора, а не політика. Шлях до театральної сцени пан Павлюк торував послідовно: після двох років навчання (1973-1975 рр.) у львівському ПТУ №4 він освоював акторське ремесло у театральній студії при театрі ім. І. Франка в Івано-Франківську, де отримав ще й фах режисера драматичного колективу.
Протягом п’яти років Василь Павлюк тішив своїм талантом глядачів лялькових театрів Івано-Франківська та Львова. А потім почалися чиновницькі посади, політична діяльність і остання віха – посада секретаря у мерії. Цікаво, чи забув він тепер про юнацькі мрії? Чи, може, сидячи на сесіях ЛМР, бодай у голові відводить кожному із депутатів окремі ролі, складає сценарії гострих баталій між фракціями? Урешті, яка різниця, ким керувати – ляльками чи обранцями.
Фізрук став губернатором
Яскравий приклад того, як можна вибитися в люди, – біографії верхівки Львівської обласної державної адміністрації. Чи міг колись Михайло Цимбалюк припустити, що очолюватиме область? Починав же він як директор спортивної школи в селі Кошляки на Тернопільщині після навчання у Тернопільському державному педагогічному інституті за спеціальністю «фізичне виховання». Поєднання служби в армії й освіти фізкультурника дозволило йому розпочати кар’єру в правоохоронних органах.
Перший заступник пана Цимбалюка Богдан Петрушак, який за фахом є інженером-механіком, понад 10 років працював на Дрогобицькому експериментально-механічному заводі, допоки не відчув потягу до чиновницької діяльності, яка розпочалася з посади першого заступника Дрогобицького міськвиконкому.
Головні правоохоронці області на початках обирали для себе суто чоловічі професії, не цуралися брудної й виснажливої праці. Виняток – керівник управління СБУ у Львівській області Юрій Кіцул, який студіював фізику в Чернівцях.
Натомість головний прокурор Львівщини Віталій Ковбасюк допоки визначився, яку вищу освіту здобувати, був учнем токаря на заводі, а потім у 1984-1985 рр. – токарем-фрезерувальником липовецького заводу «Ремдеталь». Попрацювати інженером-механіком у колгоспі довелося теперішньому керівникові обласної міліції Богданові Щуру, який спочатку навчався у Золочівському сільськогосподарському технікумі, а потім заочно у Львівському сільськогосподарському інституті.
На противагу «робітничому» ЛОДА, Львівська обласна рада може похвалитися діячами науки. Якщо її голова Олег Панькевич, за освітою вчитель історії, максимальним досягненням на цій ниві може вважати посаду завідувача відділу Бродівського історико-краєзнавчого музею, то його заступник Валерій П’ятак був головою ради молодих учених економічного факультету в на той час ще Львівському державного університеті ім. І. Франка та керував там же науковою лабораторією. Саме на цьому факультеті він і здобув фах економіста-математика.
Освіта за потребою
Чи змогли б при своїх початкових освітніх базах більшість із перелічених чиновників опинитися на тих місцях, де перебувають тепер? Навряд. Але… У запасі в кожного другого із них є диплом про здобуття, щонайменше, другої вищої освіти – і вже точно престижної та поважної. Понад те, мер Львова Андрій Садовий та керівник облдержадміністрації Михайло Цимбалюк мають аж три вищі освіти. По дві – у Богдана Щура, Юрія Кіцула, Олега Синютки й Олега Панькевича.
Щоправда, наскільки ретельно освоювали вони знання під час другого чи, тим паче, третього кола студентства – питання риторичне. Якщо Олег Синютка здобував свої дипломи один за одним, то інші наші герої взялися за підручники, коли вже були на серйозних посадах, які, вочевидь, забирали у них чимало часу.
Та, як кажуть викладачі, за довгі ночі студент здатен багато чого встигнути. Тож можна тільки уявити, як Андрій Садовий, будучи спочатку заступником директора львівського відділення Фонду соціальної адаптації молоді, а потім головою ради та керівником правління ВАТ «Південьзахіделектромережбуд», користав із кожної вільної хвилі, не досипав, аби вивчитися на економіста у «Львівській політехніці» й закінчити магістратуру державного управління завдяки навчанню в Академії державного управління при Президентові України...
Або ж Василь Павлюк: удень він тішив дітлахів виступами в ляльковому театрі, а уночі, мабуть, готувався до іспитів у Львівському торгово-економічному інституті. Михайло Цимбалюк під час уже свого третього навчання – в Національній академії внутрішніх справ України за спеціальністю «правознавство», яку закінчив 2001 року, – встигав керувати ДАІ на Тернопільщині. Богдан Щур, перебуваючи на різних керівних посадах в УМВСУ Івано-Франківської області, паралельно вчився на заочному відділенні Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого.
Одне слово, наші чиновники вік живуть і вік учаться. От тільки для чого? Щоби справді здобути корисні в їхній праці знання – чи аби мати змогу переселятися в усе розкішніші кабінети?
Кейс
Андрій Садовий, мер Львова
1987 р. – Львівський технікум радіоелектроніки.
1995 р. – ДУ «Львівська політехніка», інженер електронної техніки.
1997 р. – ДУ «Львівська політехніка», економіка.
1999 р. – Академія державного управління при Президентові України, магістр державного управління.
Олег Синютка, перший заступник міського голови Львова
1993 р. – Прикарпатський державний університет ім. В. Стефаника (тепер – ПНУ ім. В. Стефаника), історія.
1995 р. – Прикарпатський державний університет ім. В. Стефаника, економіка й управління.
Василь Павлюк, секретар ЛМР
1975 р – Львівське ПТУ№4 (тепер – Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту), слюсар-дизеліст.
1979 р. – театральна студія при театрі ім. І. Франка (м. Івано-Франківськ), актор, режисер.
1985 р. – Львівський торгово-економічний інститут (тепер Львівська комерційна академія), економіка.
2010 р. – вступив у Луцький інститут розвитку людини, спеціальність «документознавство й інформаційна діяльність».
Олег Панькевич, голова Львівської обласної ради
1992 р. – Бродівське педагогічне училище.
1997 р. – Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І. Франка, всесвітня історія й народознавство.
2004 р. – ЛНУ ім. І. Франка, правознавство.
Валерій П’ятак
1981 р. – Львівський державний університет ім. І. Франка (ЛНУ ім. І. Франка), економічна кібернетика.
Михайло Цимбалюк, голова ЛОДА
1988 р. – Тернопільський державний педагогічний інститут, фізичне виховання.
1998 р. – Міжрегіональна академія управління персоналом, юрист.
2001 р. – Національна академія внутрішніх справ, магістр правознавства.
Богдан Петрушак, перший заступник голови ЛОДА
1976 р. – Львівський політехнічний інститут (НУ «Львівська політехніка»), обладнання й технологія зварювального виробництва, інженер-механік.
Богдан Щур, начальник ГУМВС України у Львівській області
1984 р. – Золочівський сільськогосподарський технікум, технік-механік.
1989 р. – Львівський сільськогосподарський інститут (Львівський національний аграрний університет),технічна інженерія.
1998 р. – Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, юрист.
Віталій Ковбасюк, прокурор у Львівській області
1990 р. – Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, правознавство
Юрій Кіцул, начальник СБУ у Львівській області
1981 р. – Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, фізика.
1996 р. – Національна академія СБУ, юрист.
