Хтозна, як вони це роблять… Живуть під чужими іменами, підробляють документи, не просячи, отримують мільйони… Ці своєрідні генії майстерно обманюють увесь світ. І навіть системи, налагоджені і майже досконалі, під натиском їхнього розуму розсипаються на друзки.
«Інформатор» проаналізував життя найбільших в історії шахраїв та мотиви їх оборудок.
Нещодавно вся Україна здивовано застигла. Відомий нейрохірург і науковець, людина з начебто феноменальними здібностями, переможець комп’ютерних програм Андрій Слюсарчук виявився звичайним шахраєм! Цей чоловік зумів обдурити всіх: від президента, який обдарував його 150 тисячами гривень «за наукові досягнення», і до пацієнтів та пересічних українців, котрі дивувалися талантам лікаря-генія біля телеекранів. Однак Слюсарчука все ж викрили й заарештували.
Хто вони, ці загадкові авантюристи? Що штовхає їх іти ва-банк: звичайна жага наживи чи непереборний потяг до екстриму?
Доморощені каліостро і школа КДБ
Філософ і політолог Дмитро Видрін вважає, що кожне суспільство має своїх остапів бендерів – і це закономірно. «У будь-якого народу існує чимало епосів про авантюристів, котрі обдурювали всіх. До їх діяльності варто ставитися з гумором та іронією. Утім тільки за умови, що вони не ошукують на гроші. Безперечно, шахраї – люди не дурні, талановиті й рішучі. Це не означає, що вони заслуговують на повагу, однак їх точно можна назвати геніями авантюри. Згадаймо хоча б графа Каліостро. Цей пан зумів налагодити хороші стосунки із представниками еліти з усієї Європи. Однак згодом виявилося, що його еліксир молодості – ніщо. Він увів в оману всіх, продаючи за величезні гроші звичайнісіньке повітря. Дмитро Видрін – також авантюрист, хоча й маленький. У кожному з нас дрімає цей крихітний шельма, та варто пильнувати, аби він не переходив меж».
Як і колись, сьогодні авантюристи використовують розмаїті інструменти впливу. Однак у ХХІ ст. створили цілий напрям у психотерапії та психології під назвою нейролінгвістичне програмування. Користуються прийомами НЛП усюди – в рекламі, політиці… І саме вони є основною зброєю аферистів різного штибу. Колись талановиті шахраї навмання вчилися керувати свідомістю людей, сьогодні ж це набуває загрозливих масштабів.
Політолог Олег Соскін вважає, що у ХХІ ст. ідеться уже не про звичайних махлярів. «Пересічні аферисти були раніше, – каже він. – Нині ситуація значно серйозніша. Викритий псевдо-професор нейрохірургії є продуктом діяльності певної структури. За часів Радянського Союзу при КДБ створили Інститут психоенергетики та екстрасенсорики. Одним із його очільників був батько Дмитра Рогозіна, який зараз представляє Росію у НАТО. Цей інститут мав представництва у різних містах, зокрема і в Миколаєві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та Києві. Там вивчали прийоми позафізичного впливу на людину. Чимало наших політиків, гадаю, є продуктами діяльності цього інституту. Задумаймося, як люди, котрі досі не могли зв’язати й кількох слів, несподівано перетворилися на успішних харизматичних політичних діячів! Подібних структур на теренах нашої держави є кілька, серед них і Школа Щедровицького. Посольство Сандея, керівництво якого посідає не останнє місце в рейтингу теперішніх українських аферистів, – продукт діяльності іншої подібної американської групи. Над українцями проводять експеримент із зомбування та кодування. Насамперед використовують прийоми НЛП у справді хижацьких формах».
Політолог оповідає, що дітищем російського інституту є Біле братство, очільники якого вміло застосовували прийоми психоенергетиків та екстрасенсів. Член братства Юрій Кривоногов також був задіяний у цій структурі КДБ. На думку О. Соскіна, викриття великого афериста у ХХІ ст. не може бути випадковістю: «Закривають проект лише тоді, коли така людина вже неконтрольована, або ж це наслідок протистояння двох ворожих таборів. І екстрасенси на зразок Кашпіровсього, і політики – всі вони є продуктами діяльності певних шкіл. Та всі вони цілеспрямовано виконують свої функції в межах вказівок, які дають їм згори».
І справді, обдурити всіх у ХХІ столітті значно складніше, ніж раніше. Зробити це самотужки майже нереально у Європі чи США. Інша річ – Україна. Психіатр, політолог і дисидент Семен Глузман вважає, що українців завжди обдурювали й робитимуть це надалі, а обман лежить у самій суті нашого суспільства. «Нас дурять усі: і політики, й екстрасенси – така вже в нас країна, – переконує пан Глузман. – Великі аферисти завжди діяли продумано. У них були свої схеми, обрахунки, стратегія. Вони знали, коли потрібно зупинитися. А от наші шахраї – це ж жалюгідні істоти! Що ми за люди, якщо дозволяємо таким нікчемам так із нами поводитися?!» Ким би вони не були – геніями, злочинцями чи безумцями, але саме ці особи самотужки намагаються змінювати історію.
Фінансові піраміди та світова криза
Російський підприємець Сергій Мавроді сьогодні, безперечно, – найвідоміший авантюрист на теренах колишнього СНД. 1989 року він заснував кооператив «МММ», на базі якого згодом створив класичну фінансову піраміду. За різними даними, за півроку існування компанії свої гроші в неї вклали від 10-ти до 15 мільйонів росіян. Та одного дня піраміда несподівано рухнула, а успішний бізнесмен потрапив за грати. У суспільстві досі тривають суперечки, ким був Сергій Мавроді – геніальним підприємцем чи не менш обдарованим шахраєм. Існує думка, що крах фінансової піраміди – аж ніяк не закономірний кінець сумнівної оборудки. Насправді ж «МММ» цілеспрямовано зруйнувала держава. Адже якби акціонерне товариство на чолі з Мавроді почало скуповувати реальні активи, то вже згодом могло б контролювати більшу частину фінансів Росії. 1994 року ця держава була за крок до такого собі «народного капіталізму», творцем та ідейним натхненником якого став би не ексцентричний Ілліч, а скромний розумник Сергій Мавроді. Утім вкотре особистість програла війну системі.
Америка мала свого великого махінатора – Бернарда Медоффа. Цього чоловіка називають аферистом століття. Медофф брав участь у створенні американської фондової біржі NASDAQ, яка займалася купівлею-продажем в інтересах інвесторів. Та з’ясувалося, що на ділі підприємець єврейського походження, як і Мавроді, організував фінансову піраміду. Медоффу довірилися не лише найзаможніші громадяни, а й потужні банки. Він упродовж 20 років приймав вклади і просто перераховував їх на свій рахунок. Коли ж люди вимагали свій прибуток, видавав кошти зі свого рахунку. Однак Медоффа таки вивели на чисту воду – тоді вже 71-літнього авантюриста арештували й засудили до 150 років ув’язнення. А ще його вважають одним із винуватців світової фінансової кризи.
Чесний брехун та Ейфелева вежа
Ще на початку ХІХ ст. у Європі діяли не менш винахідливі аферисти. Граф Віктор Люстіг спромігся продати… Ейфелеву вежу. А починав він із того, що ошукав справжнісіньких гангстерів. Узявши $50 тис. у тодішнього американського кримінального авторитета, Люстіг обіцяв їх «подвоїти». Натомість згодом повернув гроші – мовляв, оборудка не вдалася. За свою чесність він отримав кругленьку суму. 1925 року Люстіг дізнався з газет, що влада Парижа розмірковує над тим, аби знести Ейфелеву вежа, бо та в жахливому стані. Він запропонував кільком місцевим бізнесменам взяти участь у аукціоні, аби придбати французький символ. Одному із багатіїв натякнув, що той переможе за «відкат». Отримавши тисячі доларів, вигадливий Віктор зник, а вежа залишилася стояти нічиєю. Згодом майстерний брехун вирішив продати її вдруге. Та це йому не вдалося – Віктора Люстіга заарештували.
«Друг» Папи Джеймс Рівіс змалку був невдоволений життям. Син простого робітника вважав, що заслуговує більшого. Час показав – він мав на це всі підстави: уже незабаром кишені Джеймса наповнилися доларами, хлопець підробляв документи на звільнення та амуніцію для солдат Південної армії. Однак це був лише початок. Згодом мрійник Джеймс зумів втілити свої найсміливіші фантазії! 1884 року він приїхав до міста Фенікса й оголосив себе сином одного з найбільших землевласників Америки іспанця дона Мігеля де Перальта. Авантюрист продавав «свої» землі і заробив (на теперішні гроші) 60 мільйонів доларів! У Феніксі збудував кілька особняків і подорожував Європою як справжній вельможа.
Дивовижно, але «землевласник» познайомився у Старому Світі не лише із тамтешніми багатіями, а й із самим Папою Римським та навіть королевою Вікторією. Одинадцять років Джеймс Рівіс жив життям, яке створила його уява. Та 1895 року його арештували й засудили, щоправда, лише до шести років.
Жертви росіянина: болгари й італійці
На початку ХХ століття в Росії з’явилися два віртуозні аферисти Микола Маклаков і Микола Савін. На диво, Маклаков не був бідним. Він отримав фах юриста і мав хорошу роботу. Утім вирішив задіяти свої таланти в іншій галузі. Почав із того, що за винагороду влаштовував на роботу у контору, яку сам створив. Коли ж нажив чималих грошей, тихцем утік. Згодом видавав себе за однофамільця депутата й відомого політичного діяча М. А. Маклакова, обманюючи сотні людей. Коли й це обридло, грав роль помічника консула. А вже згодом разом із Миколою Савіним шантажував самого екс-міністра Франції Клеменсо. У Берліні його заарештували та засудили за понад 200 випадків шахрайства!
Друг Маклакова Микола Савін також досяг вершин мистецтва обману. Росіянин зумів ошукати... владу Італії. Він постав перед урядом цієї країни як власник великого конезаводу. Його красномовність і манери так вразили італійського короля, що він призначив авантюриста постачальником коней для всієї армії своєї країни! Бідолаха виділив йому гігантську суму, утім, отримавши гроші, Савін зник.
У Болгарії цей шахрай ледь не став королем! Прибувши туди з візитом у ролі князя Костянтина Миколайовича, він настільки вразив міністрів, що ті
запропонували йому зайняти трон у Софії. От тільки випадково там опинився знаменитий перукар, який стриг справжнього князя, тож підміну впізнав одразу. Але Савін таки встиг утекти до приїзду поліції.
Чарівник Ло
XVIII століття для Франції – це був час, насичений великими подіями, яскравий та складний. Саме тоді французи познайомилися з батьком інфляції, чарівником кредиту та воістину віртуозним авантюристом Джоном Ло. Він розпочав свою «кар’єру» зі спекуляції картинами, коштовностями та цінними паперами. А згодом обманув увесь світ. Усе почалося з того, що винахідливий чоловік видав книгу із назвою «Гроші й торгівля, які розглядаються у зв’язку із пропозицією забезпечення нації грошима». У ній аферист запевняв: причина всіх бід – нестача грошей, а вирішити її можна, доповнивши обіг золотих і срібних монет паперовими банкнотами. Ця ідея неабияк сподобалася французам. У травні 1716 року авантюрист, який не мав нічого спільного з фінансами, отримав патент на відкриття акціонерного банку із правом випуску паперових грошей! Уже за рік саме завдяки цьому економіка Франції подолала кризу. Проте в основі фінансової піраміди лежали все ж золоті та срібні монети, які зберігалися в банку. Та от біда, їх було зовсім мало. Спочатку люди не міняли банкноти на монети, та згодом почали робити це все частіше. Паперові гроші постійно друкували, а от монет для обміну бракувало. Францію накрила небачена інфляція, люди подалися обмінювати папери на справжні гроші, та банк припинив операції, відтак його взагалі ліквідували.
Незадоволення людей досягло апогею, тож влада Франції вирішила продовжити обмін. Оскільки золотих і срібних монет не вистачало, видавали мідні. Та й цих виявилося недостатньо. У країні відбувалися масові заворушення, загинуло чимало людей. А вже 1720 року банк оголосили банкрутом, а банкноти анулювали.
Після цього Ло кілька разів намагався втілювати й інші хитромудрі задуми, видавав книжки, але такого успіху вже не досягав. Помер авантюрист у своєму ліжку від запалення легенів. Цього майстра обману називають людиною, яка пустила по світу всю Францію.
