За кілька місяців до виборів росіян можна «привітати» – вони вже достеменно знають, хто саме буде наступним главою їхньої держави, хто – прем’єр-міністром, ще й на додачу те, яка партія отримає більшість у Держдумі. Усе це разом вирішилося на партійному з’їзді «Єдиної Росії», де нинішній президент Дмитро Медвєдєв фактично самоусунувся й запропонував Володимирові Путіну балотуватися у березні наступного року в Президенти Росії.
Той зробив жест у відповідь – запропонував пану Медвєдєву зайняти свою нинішню посаду, тобто очолити уряд. Щоправда, вже новий – його ж доведеться формувати наново зовсім скоро, одразу після виборів до Держдуми, які відбудуться у грудні 2011-го. А у тому, що більшість набере «Єдина Росія», Путін навіть не сумнівається.
Такий взаємообмін посадами шокував російську опозицію. Борис Нємцов вважає це найгіршим сценарієм для Росії, який, з його слів, призведе до нової хвилі еміграції, виводу капіталу за кордон та деградації держави. Хоча насправді дивно, що російську опозицію такий розвиток подій приголомшив. Адже про якусь демократію під час виборів у сусідній державі говорити не доводилося – російське суспільство та європейські країни, мабуть, її і не сподівалися.Єдина інтрига для всіх була лише в тім, кого офіційно висуватимуть на посаду президента: Путіна чи Медвєдєва? Тепер зрозуміло, що і її не буде навіть для проформи – ніхто не намагається її хоча б зобразити.
Здавалося б, що нам до того, хто саме з російського тандему стане президентом, а хто – прем’єром. Що Путін, що Медвєдєв – Україні від того ні тепло ні холодно. «А от і ні, – переконані деякі українські політики й експерти, – ми ще навіть не уявляємо, наскільки ця ситуація для України буде важкою». Адже Володимир Путін, офіційно посівши президентський пост, безсумнівно й одразу діятиме в «українському питанні» радикальніше, ніж Медвєдєв. Що ж саме загрожує Україні? З якими ризиками вона незабаром зіштовхнеться? І чи зуміє Янукович протистояти новим небезпекам?
Український мозоль Путіна
Причин для хвилювання у нас справді додалося. Принаймні так вважає перший заступник голови комітету із закордонних справ Тарас Чорновіл. Якщо Медвєдєв упродовж своєї каденції намагався загравати із західними демократіями й хоча б інколи показуватися в позитивному світлі, підтримувати ті чи інші ініціативи, які знаходили розуміння в Європі чи США, тобто хоча б старався бути симпатичним для цивілізованого світу, то Путін навіть спроб таких не робитиме. Тому можна говорити про те, що Росія далі рухатиметься до тоталітаризму, причому пришвидшеним темпом.
«Україна стає в цьому всьому певним заручником, – каже Тарас Чорновіл. – Ми взяли певний курс на євроінтеграцію, на який, до речі, негативно зреагувати всі, в тім числі Медвєдєв. Але для Путіна, який бачить Україну лише у сфері впливу Росії, як і у Митному союзі, такий наш курс абсолютно неприйнятний. Це його найболючіший мозоль. Тому я думаю, що з поверненням його у президенти насамперед завдаватимуть щоразу сильніші удари саме по шляху України до євроінтеграції. Путін усе зробить для того, щоби не випустити нас із зони впливу Росії й таки затягти Київ у Митний союз. Так що всі погрози, які висловлював коли-небудь він на адресу України, матимуть значно реалістичніші наслідки, ніж ефемерне невдоволення Медвєдєва. Всі ці путінські заяви були на рівні ультиматумів, тому й шантаж включатимуть на повну. І щоразу він буде сильнішим».
Класика діяльності Путіна – вимагати максимуму і ніколи не зупинятися на досягнутому. Тому не матиме спокою Україна і в нафтогазових питаннях. Про стабілізацію ціни та перегляд контрактів навіть мріяти не варто. Зовсім навпаки – Путін зробить усе для того, щоби взяти під контроль українську ГТС та й узагалі весь нафтогазовий комплекс.
«Офіційно не йтиметься про те, щоби передавали 50%+1 акцію Росії, – вважає політолог Ярослав Макітра. – Але можуть домовлятися про поділ “Нафтогазу” на дрібніші підприємства, які й віддадуть під контроль Москви. Хоча не на офіційному рівні. Буде певне розшаровування. По 15-20% малих компаній передаватимуть комусь в управління, як це було з “Росукренерго”. Офіційно ці компанії не перебуватимуть під контролем Росії, але де-факто вони належатимуть людям, наближеним до цієї сторони».
Особистий подразник російського лідера
Якщо Янкович не піде на поступки в цих ключових для Росії питаннях, то на індивідуальному рівні це дуже жорстко на ньому відіб’ється. Зрештою, цьому можуть посприяти й інші причини. Свого часу він на попередніх президентських виборах міг сподіватися певної підтримки з боку Медвєдєва, який ставився до нього доволі толерантно. Путін же ввійшов у серйозні домовленості з Тимошенко – і було чітко видно, що він доволі відверто прагнув перемоги саме українського екс-прем’єра. Тепер попередня неприязнь помножилася на українсько-російський конфлікт у газовому питанні, яке є сферою відповідальності саме Путіна. А ще варто додати кримінальну справу проти Тимошенко, до якої він має певні симпатії й не приховує цього. Зрештою, чинний російський прем’єр справу Юлії Володимирівни розглядає як особистий виклик, бо судять її за договір, підписаний саме з ним. Так що у Путіна особистісно-психологічний конфлікт із Януковичем. От усе це українському Президенту дуже серйозно відгукнеться, він зазнає сильного зовнішнього пресингу.
«Засоби, які застосуватиме Путін, справді напряму залежатимуть від того, на які поступки піде Янукович у газових та інших питаннях, – додає Андрій Окара. – Якщо український Президент здасть усе, що попросить Путін, то все буде гаразд. Коли ж опиратиметься, то багато проблем, причому серйозних, у нього особисто виникне на сто відсотків. Його, звісно, в сортирі не замочать, проте пресингуватимуть на повну. Може дійти до того, що на Януковича тиснутимуть через Тимошенко. У тому, щоби з нею щось сталося, зацікавлені ті міжнародні політичні сили, які хочуть українського керівника або послабити, або зробити так, щоби він став дуже поступливим. Цілком імовірними у тому контексті є навіть радикальні методи. Наприклад, можуть “завалити” Юлію Володимирівну. І сказати, що кривавий Янукович знищив головного опозиціонера України».
Агентурні ігри
Безперечно, застосують й інші засоби впливу на Україну та на Януковича. Відбуватиметься різке збільшення асигнування проросійських рухів в Україні, які популяризуватимуть ідею розколу. Зокрема, такі настрої всіляко підігріватимуть у Криму. «Велика частина зі скерованих Росією коштів, – додав Тарас Чорновіл, – може піти саме на проросійсько-агентурні рухи. Тобто на людей у самому середовищі Партії регіонів, які за російською вказівкою у відповідний момент почнуть доволі відверто працювати проти Януковича. А ще можуть задіяти інші засоби політичного впливу – ту ж УПЦ Московського патріархату, яку колосально використовуватимуть як фактор шантажу».
Стане жорсткішою позиція Росії і в економічних питаннях. Імовірні навіть торгові війни. З Росією ми ще маємо (хоча вона потроху втрачається рік за роком) доволі велику кооперацію: це металургія, військово-промисловий комплекс, продуктова сфера і багато іншого. Путін запросто може вдатися до того, що в цих галузях доступ на російські ринки нам перекриють. «Особливо це стосується ВПК, – каже Андрій Окара. – Росія може перейти на власний замкнутий цикл й у такий спосіб заблокувати вихід українських виробників, які постачали деталі для військової галузі Росії».
Одне слово, Україна може зазнати шантажу в усіх сферах і галузях, за винятком хіба що військової. Ніхто жодних танків на український кордон виводити не буде, а всі футуристичні сценарії про те, що у нас буде якийсь неспокій і росіяни увійдуть у Київ, переконані експерти, – лише тема для фантазерів.
