Ізприводу затримання екс-прем’єр-міністра України держдепартамент США підготував офіційну заяву, різко критикують дії влади і представники ЄС в Україні. Навіть Москва фактично офіційно стала на бік Тимошенко. МЗС Росії чітко висловило свою позицію: угоди в 2009 році укладали відповідно до чинного законодавства двох держав – і щодо їх підписання було отримано необхідні вказівки президентів Росії та України. Така реакція неабияк втішила прибічників Юлії Володимирівни, які відразу почали прогнозувати економічні санкції проти України і навіть опалу політикам від влади з боку ЄС і США.
Чи справді Україна може опинитися в такій ситуації, як Білорусь – з її економічними санкціями та нев’їзними в демократичний світ провладними політиками? Про це й інше «Інформаторові» розповівОлександр Рар, відомий німецький експерт, директор програм Росії та країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики.
– Чи не вважаєте, що утримування Юлії Тимошенко під вартою – це своєрідний тест влади на реакцію світового співтовариства на цю подію? Тобто чи відреагують Європа й Америка на арешт – і якщо так, то в який спосіб та наскільки зміниться ставлення світу до нашої держави?
– Не думаю, що українська влада дуже зважала на думку Заходу. Навпаки, гадаю, цей арешт вона продумала заздалегідь, до того ж дуже педантично, і зовсім не ставила собі за мету когось перевіряти. Це типова спроба позбутися Тимошенко через політичні ревнощі. Присутня у цій справі і помста за те, що Юлія Володимирівна очолювала опозицію, та, звісно, через економічні справи пані Тимошенко. Відомо ж – і Захід також не сліпий, чудово розуміє, що вона зовсім «не свята», всі ж знають, яким бізнесом займалася Юлія Володимирівна, що свого часу співпрацювала з Лазаренком і що вона не вперше в суді.
Як відреагує західний світ на події в Україні? Думаю, не зовсім так, як очікують українські опозиційні сили. Бо попри те, що Захід таки дещо перейнявся арештом лідера опозиції (як я вже зазначив, цей процес різко пахне політикою – і це саме собою непокоїть), він не має наміру найближчим часом категорично обірвати стосунки з вашою державою.
– Тобто вся ця реакція Європи й Америки – доволі різкі заяви із держдепартаменту США та демонстративне покидання судової зали послом ЄС в Україні – не матимуть суттєвих наслідків для нинішньої влади?
– Вони поводяться як справжні дипломати. Україні лише нагадують про те, що Юлія Тимошенко – лідер опозиції, що вона заледве не перемогла на президентських виборах. Відповідно, з особистостями такого масштабу не розправляються в такий спосіб. А ще це натяки на те, що у Франції Жака Ширака тягають по судах, в Італії Берлусконі мусить з’являтися в суді і там боротися за свої права, але справи не доходять до арештів і тюрем...
Тож заяви європейських політиків – це лише нагадування, які не супроводжуватимуться серйозними економічними санкціями чи ізоляцією України. Принаймні найближчі кілька місяців Янукович не стане другим Лукашенком. А щодо критики, то Європа й далі робитиме це із задоволенням. У наступні два місяці здійметься багато шуму – і точно не буде жодних реальних дій чи наслідків.
– Наша опозиція припускає, що скоро нам не «світитимуть» кредити від МВФ та інших європейських фінансових інституцій...
– Чому вони так вважають? Адже європейські політики – великі прагматики. Щиро кажучи, для Заходу значно важливіше підписати з Україною договір про вільну торгівлю. Цей проект тепер надзвичайно важливий, про нього не забудуть за жодних обставин. І Тимошенко не настільки значима фігура для Європи, щоби через неї призупиняти всі переговори з Україною. Такого не буде. Ну хіба що ваша держава раптом «перетвориться» на Білорусь, де саджали всіх підряд невідомо за що. Лише за таких умов може бути вжито економічних санкцій і список нев’їзних у демократичний світ може поповнитися іменами багатьох політиків від нинішньої влади. В Україні ж такого немає – влада ще не дійшла до того, щоби пересадити, наприклад, усе керівництво «Батькіщини», рядових партійців або невинних людей. Щодо Тимошенко, то ймовірно, що її полякають – і за якийсь час відпустять на волю. Саме на такий перебіг справи у Європі і сподіваються – він зручний для всіх.
– А якщо станеться не так: Тимошенко засудять, а 2012 року від участі у парламентських виборах відмовляться всі опозиційні сили України? Такий сценарій цілком допускає і один з опозиційних лідерів Арсеній Яценюк. Він змусить світ вдатися до кардинальних кроків?
– У такому разі в Європи та США не буде варіантів – вибори 2012 року визнають недемократичними з усіма подальшими наслідками. Хоча складно собі уявити, що до такого дійде. І в нас такого сценарію ще не розглядають. Я, зокрема, такого ще ніде не чув. Але все це – емоції, зокрема й заяви Арсенія Яценюка. Думаю, до такого кроку українські опозиційні сили не вдадуться. Усі ж бо розуміють, що до справжньої диктатури в Україні ще далеко.
– На якусь реакцію із боку Європи й Америки очікували всі – вона не була несподіваною. Зате здивувала всіх, навіть саму Юлію Володимирівну, заява МЗС Російської Федерації, в якій фактично виправдовують усі її дії щодо газових справ. Чому Москва стала на бік нашої екс-прем’єра?
– Ця заява буде єдиним офіційним документом. Росіяни акуратно прокоментували газову ситуацію. Інакше це було б визнанням власної нечистоплотності. А так кажуть – мовляв, ми підписували угоди з тодішньою главою уряду. Водночас натякають на те, що все залишається в силі, що нічого не потрібно змінювати. І тихо в душі сподіваються, що українська сторона знайде інші підстави (не російські) звинуватити Юлію Володимирівну у злочинах.
Далі вони мовчатимуть – більше не скажуть на захист Тимошенко жодного слова. Зрозуміло ж, що насправді Росії не потрібні конфлікти з Януковичем. Він же може запросто зробити так, аби всі газові угоди 2009 року визнали недійсними. Тоді виникне нова газова криза у світі. Це великі неприємності з Європою – такого Росії не треба. Тому не вірте у щиру підтримку Москвою української екс-прем’єра. Це лише дипломатична гра, яку не можна назвати реальним захистом.
– Схоже, не особливо готове захищати Тимошенко й українське суспільство. Зокрема, дуже мало людей мітингує під Печерським судом – зовсім не та кількість, на яку сподівалися представники опозиції.
– Нічого дивного в цьому немає. По-перше, український народ просто втомився від політики, не хоче виходити на вулиці і за когось стояти. По-друге, прихильники опозиції не вважають Юлію Володимирівну слабкою жертвою, яку потрібно захищати. Їм ще досі видається, що вона займає сильну позицію – Тимошенко ж на очах, про неї говорять, вона виступає, добре почувається. От якщо українці побачать, що вона має поганий вигляд, що її заледве не катують, що вона – слабка жінка, лише тоді варто очікувати на суспільний вибух. Не раніше.
Досьє:
Олександр Рар народився 1959року у м.Тайбей, що на Тайвані. Німецький журналіст-«міжнародник» Навчався у Мюнхенському університеті, вивчав історію Східної Європи та політологію. У 1990-х працював науковим співробітником на радіо «Свобода».
Із 1995 року – директор програм Росії і країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики. Автор біографії М. С. Горбачова та В. В. Путіна.Одружений. Має сина Михайла та доньку Алевтину.
