Хмельничанин Ярослав звернувся до журналістів «Інформатора» по допомогу. Чоловік стверджував: з його автомобіля, який стоїтьна штрафмайданчику, викрали нові титанові диски та зимову гуму – замінили на старі. Провівши власне розслідування, ми фактично виконали роботу правоохоронців і знайшли ознаки не одного злочину…
Документи вилучити, авто – на штрафмайданчик!
Майже рік тому автомобіль, яким керував Ярослав, зупинили працівники Хмельницької державтоінспекції. Після ретельного огляду автомобіля ВАЗ 2108, правоохоронці запідозрили, що номерні знаки на кузові перебиті. «Всі документи вилучили, авто поставили на штрафмайданчик. Нічого не пояснили. Сказали, що будуть розбиратися», – каже Ярослав.
Минуло кілька місяців, перш ніж до чоловіка зателефонували з Волочиського (!) району Хмельницької області. Працівник тамтешнього ДАІ запропонував приїхати до райцентру «для дачі свідчень щодо цього питання». Ярослав спочатку зрадів, адже отримав надію на хоч якийсь прогрес у справі, та після спілкування з слідчим розчарувався. «Мене вкотре спитали, де я купив авто і чому на кузові перебито номери. Жодних пояснень щодо того, чи порушено якусь справу, мені не дали. Сказали, що проводять перевірку, – каже чоловік. – Ще через місяць знову зателефонували з того ж номера. Чоловік назвався Артемом (саме так звати інспектора, який опитував мене у Волочиську). Правоохоронець сказав, що може допомогти мені “позитивно”вирішити питання з моїм авто, наказав готувати гроші. Я одразу написав скарги до управління внутрішньої безпеки та прокуратури».
Відповідь чоловік отримав лише із відділу внутрішньої безпеки. Ярослав показує документи, де написано, що «за даними перевірки факти вимагання хабара не підтвердились». «Іншого я й не сподівався, – каже він. – Проте була і гарна новина: нарешті стало відомо, що матеріали справи – у Підволочиську! Це вже було щось новеньке. Чому саме там? І чи зможу я забрати своє авто зі штрафмайданчика?»
«Документальний» футбол
Щоби відповісти на це та багато інших запитань, довелося вирушити до містечка Підволочиськ, що у Тернопільської області. Хотілося вірити, що саме там нарешті знайдемо сліди вилучених документів на авто та результатів перевірки. Але дива не сталося. У Підволочиському райвідділі міліції підтвердили, що документи щодо цього автомобіля до них справді надходили, але вони їх пересилали на Хмельниччину, у Волочиськ, за місцем затримання машини. Чомусь не побачили слідчі у матеріалах справи інформації про те, що авто було затримано у Хмельницькому. І це повторювалось чотири рази!
Востаннє документи в Хмельницьку область відправили ще у березні 2010 року. За словами заступника начальника Підволочиського РВ міліції Віктора Сніжка,«ці матеріали справи було скеровано назад, за місцем виявлення, для проведення перевірки і прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, – у Волочиський райвідділ».
Однак у Волочиську матеріалів знайти також не вдалося. Звинувачення у хабарництві вже згадуваний працівник ДАІ Артемспростовує. Каже, що «не мав жодних намірів затягувати слідство. Працював чесно і відповідно до закону». Книгу реєстрації вихідної документації інспектор ДАІ Волочиського районушукав більш ніж чотири години. Кажав: «Щезла». Зрозумівши, що від журналістів не відхреститися, таки знайшов. У книзі навпроти зазначених матеріалів під численними виправленнями можна прочитати фразу: «Відмовний». На запитання, що це означає, інспектор відповідає не одразу – довго розмірковує. Аж нарешті заявляє, що «так зазначив той факт, що відмовляється приймати на розгляд матеріали. Скерували їх підволочиські колеги без належного оформлення. До того ж, вони не опитали попереднього власника авто, як я просив. Відповіли, що його немає за місцем проживання, але не надали тому жодного документального підтвердження».
У Волочиську стало зрозуміло: матеріали перевірки зникли ще у травні 2010 року. А разом із ними – всі оригінали документів на авто, водійські права та генеральне доручення на право користування. А для Ярослава – ще й остання надія на повернення автомобіля...
Продаж із кількома невідомими
Нарешті стало зрозуміло, чому з Волочиського РВ матеріали справи відправили у Підволочиський РВ. Слідчий Волочиського ДАІ хотів отримати пояснення першого власника авто, якого колеги-даівці в Підволочиську знайти не змогли. Відшукати Олега Реуса було нелегко і нам. Виявляється, вулиця, вказана в документах про реєстрацію автомобіля, – зовсім не вулиця, а провулок. Пан Реус там мешкає багато років і адреси ніколи не міняв. Чоловік розповів, що «2005 року на власному авто потрапив в ДТП. На ремонт коштів не було, тому вирішив терміново продати вщент розбиту автівку». Невдовзі знайшлись і покупці. «Троє молодих чоловіків заплатили мені 800 доларів, завантажили машину на евакуатор і вивезли в невідомому напрямку. Переоформляти одразу не стали – мовляв, ще не вирішили, на кого. Через кілька тижнів оформили в нотаріуса тільки генеральне доручення. Більше я їх ніколи не бачив», – стверджує Олег Реус.
Як пригадує Ярослав, 2006 (!) року він «купив машину в Волочиську у власника. Автомобіль був неушкоджений, у гарному стані. Я заплатив за нього 3000 доларів США – і ми одразу оформили у нотаріуса генеральне доручення».
З’ясувати, хто, кому і як продавав автомобіль – обов’язок слідчих. А ми вирушили на пошуки вкрадених дисків, адже варто було дослідити проблему, яку правоохоронці чомусь вперто ігнорували…
Сам продав і розписку написав?
«Сам не знаю, чому вирішив сфотографувати машину на штрафмайданчику. Просто час минав, а нічого не змінювалося, тож у жовтні зазнимкував авто і колеса. Титанові диски були нові, гума зимова теж нова... А коли прийшов укотре подивитися на машину, ледь не зомлів. Резина стара, “лиса”… Диски на два-три кріплення, ще й пофарбовано так, наче щойно поміняли, – каже Ярослав. – Я ще тоді написав скаргу до прокуратури. Відповіді немає досі, хоча минуло більш ніж три місяці».
Штрафмайданчиків у Хмельницькому міському ДАІ два. Перший – поруч із будівлею, другий – через дорогу. Потрапити на майданчик біля будівлі ДАІ нескладно. Саме тут стоїть автомобіль Ярослава. Після півгодинної розвідки вдалося виявити і єдину камеру спостереження, скеровану на автомобілі, припарковані під парканом. Всі вони – з державними номерами синього кольору…
Олег Єфіменко, черговий Хмельницького міського ДАІ, стверджує, що «камера відеоспостереження показує в кабінеті зама. У “дежурці”ми нічого не бачимо. Знаю, що вона “бере”тільки ті авто, що біля паркана. Колись показувала все, це сто відсотків. Ми самі колись дивилися…»
Замість роз’яснень про зникнення коліс перед журналістами розіграли цілу комедію. Хвилин через десять у приміщенні ДАІ з’явився молодий чоловік і почав говорити Ярославові, що той, мовляв, сам продав йому диски та резину. На підтвердження показав і розписку. До рук журналістам її, щоправда, не дав. Проте і без експертів було видно, що почерк дописувача зовсім не схожий із оригіналом. Ще й із датою промах вийшов – як видно з розписки, Ярослав продав колеса… ще у травні 2009 (!) року. Тобто до того, як машину арештували! Чи дуже поспішали, чи не встигли уточнити дату? Невідомо, чим керувався працівник дорожньої служби Юрій Хомрик (саме так звати власника сумнівної розписки), розповідаючи про купівлю-продаж коліс, але нам таки вдалося побачити його авто – автомобіль ВАЗ згодом без перешкод виїхав із того ж штрафмайданчика. Ярослав ледь втримався, аби не побігти навздогін – виявляється, диски та гума на авто чиновника дуже схожі на новенькі колеса ВАЗ-2108, які не так давно зникли у невідомому напрямку…
За інформацією із поінформованих джерел, автомобіль Ярослава або згниє на штрафмайданчику, або його здадуть на металобрухт. А після втручання журналістів питання щодо коліс обов’язково залагодять.
Днями Ярослав написав ще одну скаргу до управління внутрішньої безпеки. Пообіцяли провести перевірку якнайшвидше. Кажуть – справа честі.
Може, хоч у чомусь Ярославові пощастить?! Адже молодий чоловік і так двічі покараний: за власну довірливість та недбальство працівників ДАІ. Тепер йому навряд чи повернуть машину або кошти за неї. Виготовлення нових водійських прав коштуватиме чимало, а про зіпсовані нерви та погрози даівців годі й казати… Прикрий урок на все життя!
