…Життя сім’ї Ониськів із Золочева наповнене щоденними турботами і дитячим сміхом. Тут не нарікають на повсякденні проблеми, а намагаються їх долати. Тут панують любов і повага до старших, і кожна дитина добре знає, що її обов’язок – подбати про меншого. З якими труднощами стикається ця велика родина? На який дохід виживає і як планує своє майбутнє?
Живуть у помешканні із грибком
Іван і Наталя Ониськи разом уже шістнадцять років. За час сімейного життя подружжя народило восьмеро діточок – п’ятеро синів і три донечки. Найстаршій Марії тепер п’ятнадцять, а наймолодшому Назарчику – всього три місяці. Пані Наталя розповідає, що всі їхні діти бажані, бо вони з чоловіком завжди мріяли про велику дружню родину. «Любові вистачає на всіх, – каже багатодітна мати, – і за кожну дитину серце щемить однаково».
Виховати в наш час стільки діточок – справа не з легких. Адже матеріальні статки таких сімей часто-густо доволі обмежені. Бореться з труднощами і родина Ониськів. «Наш сукупний дохід щомісяця становить майже три тисячі гривень, – розповідає глава сімейства. – Я отримую зарплатню 980 гривень, а дружина має допомогу на найменшу дитину близько півтора тисячі і на двох молодших діток віком до трьох років – по 130 гривень. Так і набігає така сума».
Вижити на ці гроші, звісно, складно. Багатодітна сім’я не має власного помешкання – винаймає хатину, за яку щомісяця сплачує 400 гривень. Іще 600 іде на оплату комунальних послуг – газ, світло, вода. Тож виходить, що на харчування, одяг та інші потреби залишається 2 тисячі грн. «Ми стараємося економити, бо інакше вижити неможливо, – розповідає пані Наталя. – А інколи буває, що забракне грошей на щось необхідне – наприклад, на зимовий одяг чи ліки для дітей, то доводиться позичати. А що вдієш?»
Попри все, найбільшою проблемою цієї сім’ї є житло. Коли я переступила поріг будинку сім’ї Ониськів, вжахнулася від побаченого. На веранді замість підлоги – бетонна стяжка, далі малесенька кухонька, де вміщається лише газова плита, старенький холодильник і шафа, а дві кімнати заставлені ліжками. Однак такі «вигоди» можна було б іще стерпіти, якби не грибок і пліснява. Сирість у помешканні така, що стає важко дихати вже з першої хвилини.
«Ми вже звикли до цього запаху, – каже пан Іван. – Тим паче, що нічого не можна вдіяти: не допомагає ні санітарна побілка, ні провітрювання. Через таке житло і діти, буває, хворіють. Однак знайти щось краще поки що не маємо змоги. Пригадую, кілька років тому міська влада обіцяла надати нам будинок як багатодітній сім’ї. Але помешкання, в які нам пропонували переселитися, були просто в жалюгідному стані. Уявіть собі, хатки-мазанки, без жодних вигод, без води, з пічним опаленням. Звісно, ми відмовилися від таких пропозицій».
До речі, пан Іван – майстер на всі руки. Чоловік і колонку підключив, аби в помешканні була гаряча вода, і туалет зробив, адже раніше всі вигоди були надворі. Так і старається ця родина облаштувати помешкання, щоби було легше жити.
Благодійники допомагають раз на рік
ожен день цієї сім’ї починається однаково. «Щоранку збираю старших дітей до школи, чоловік іде на роботу, а я залишаюся з чотирма молодшими, – розповідає багатодітна мати. – Знайомі дивуються, як усе встигаю – і їсти зварити, і за дітьми доглянути, і в хаті прибрати. Але якось справляюся, тим паче, старші допомагають».
Найбільше часу господиня витрачає на приготування їжі. Весь день на плиті щось кипить- вариться. Зазвичай треба приготувати п’ять-шість літрів першої страви, на друге варять кілограм гречки або макаронів. «Мої дітлахи дуже полюбляють солодке, – каже щаслива мати, – і часто просять насмажити сирників або млинців. А на таку кількість осіб і п’ятдесят штук замало!»
Допоки господиня порається на кухні, доглядаю за меншими дітьми. Шум і гам не втихає ні на мить. Зате найменший Назарчик спокійно лежить у мене на руках і чомусь не збирається засинати. «Зараз багато витрачаємо грошей на підгузники й каші для наймолодшого синочка, – зайшовши до кімнати, додає пані Наталя. – Я купую лише найдешевшу дитячу суміш, а її ціна – майже 30 гривень. Добре, хоч речі залишилися зі старших дітей. А так якісь обновки стараємося придбати на секонд-хенді – так дешевше».
«До слова, маємо ще одну проблему, – каже пані Наталя. – Назарчик у нас іще ніде не прописаний. Адже я з трьома дітьми зареєстрована у себе вдома, а чоловік із чотирма – у себе. А прописати наймолодшого вже не маємо куди – площа квартир наших батьків не дозволяє».
Попри стільки життєвих складнощів, пані Наталя зізнається: якби Бог дав іще дітей, то і їх народила б і виховала. Однак здоров’я уже підводить. «У мене великі проблеми із зором, бачу лише на одне око, – нарікає жінка. – Щоби виробити інвалідність, треба пройти всі обстеження, лягти в лікарню, а з дітьми побути нема кому. Та й допомога у зв’язку з інвалідністю теж трошки допомогла б нашому дірявому бюджету». До речі, не залишаються осторонь цієї родини благодійні та релігійні організації – інколи передають одяг і взуття, якісь солодощі. Але така підмога трапляється раз-два на рік, переважно напередодні Миколая чи Великодня.
День за днем ця багатодітна родина самотужки долає життєві труднощі, але не нарікає на долю. Адже щастя для них вимірюється не матеріальними благами, а любов’ю і дитячими усмішками.
Коментар
Петро Галущак, заступник голови Львівської обласної громадської організації Спілки багатодітних сімей Львівщини «Щаслива родина»:
– Із 1 січня 2010 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей». Він передбачає пільги для багатодітних сімей та дітей із багатодітних родин. Зокрема, для сімей це 50-відсоткові знижки в оплаті за житло, комунальні послуги, паливо, абонплату за користування телефоном (у межах норм), а також позачергове встановлення квартирних телефонів. Однак цю знижку надавачі послуг, зокрема «Львівобленерго», «Львівводоканал» і «Львівгаз» почали надавати не з 1 січня, а значно пізніше. Відтак тепер більшість сімей вимагає перерахунку та повернення коштів.
Також діти з багатодітних сімей мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тім числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. До речі, із цього приводу ми також мали прецедент. Деякі перевізники відмовлялися возити дітей безкоштовно, тому доводилося залагоджувати конфліктну ситуацію.
Водночас є колізія в тому, що допомогу при народженні дитини враховують у сукупний дохід сім’ї. Відтак коли в родині з’являється сьома чи восьма дитина, то є ймовірність, що старших дітей можуть позбавити і безплатного харчування у школах, і низки інших пільг. Ми провели дослідження, опитавши 83% багатодітних сімей, і виявили, що в середньому кожна багатодітна львівська сім’я має дохід у 330 гривень на одну особу. А щоби надати багатодітній сім’ї статусу малозабезпеченої, дохід не має перевищувати 180 гривень на одного. Виходить, що більшість таких сімей просто не належать до малозабезпечених, хоча насправді такими є.
Факт
Загалом у Львові налічують від 550 до 600 багатодітних сімей, у яких зростають від чотирьох і більше дітей віком до вісімнадцяти років.
