Замість звичного «Привіт!» просто з порога добродушний Рейнер Лекс, якого вивести з рівноваги практично неможливо, заявив: «Idioten! Lwiw– Іdioten!» Що сталося, чому ідіоти, хто образив німця? Мої широко розплющені очі й здивований вираз обличчя трохи повернули «геру» Лексу тяму. І він, не чекаючи моїх запитань, усе пояснив. Говорив довго, розмахував руками, робив багатозначні паузи, випив три склянки води... І після кожної фрази звучало оте: «Idioten! Lwiw– Іdioten!»
Через якісь півгодини уважного слухання я нарешті втямила, чому ми – ідіоти. Виявляється, їхав собі німець, їхав. Керувався своїм GPS і нашими дорожніми знаками та вказівниками. Уже на під’їзді до міста (рухався він із Миколаєва і заїздив до Львова вулицею Стрийською) помітив знак: «Львів – 5 км». Проїхав ще з 500 метрів – вгледів наступний знак: «Львів – 2 км». Після цього йому зустрілася табличка «Львів – 10 км». Тоді на відстані кількасот метрів стояв «Львів – 1 км», потім знову «Львів – 5 км»… Проминув ще кілька таких вказівників. А за пару метрів до великої літери «Л», яка вказує на те, що ми перетнули межу міста, він угледів табличку «Львів – 11 км».
Німець не полінувався, повернувся на те місце, де побачив першу табличку «Львів 5 км», відзняв усю дорогу на камеру мобільного телефону і продемонстрував мені це як доказ тези, що «Lwiw–Іdioten». Та ще й пообіцяв викласти все це після повернення в Мюнхен на своїй сторінці в Інтернеті. Щоби, мовляв, інші законослухняні й скрупульозні німці, які захочуть відвідати столицю Галичини, вже були готові й нічому не дивувалися.
Щиро кажучи, цією дорогою я сама їжджу дуже часто. І не раз помічала ці таблички. Щоправда, реагувала на це не так, як Рейнер, – в мене вони викликали радше легкі веселощі, а не роздратування. Але так було до цього випадку. Тепер же я просто не знала, як пояснити цьому німцеві, що не «Lwiw– Іdioten!» І що львів’яни зовсім не такі! Що ідіоти насправді працюють у службах, які встановлюють оті злощасні дорожні знаки. Я, звісно, намагалася все це розтлумачити. Казала, що знаки встановлюють різні структури. Одні вважають за правильне вимірювати відстань до головної пошти, інші – до початку міста... Але ніяк не вкладався в голові мого гостя такий абсурд.
Якось стало, панове чиновники, соромно… Справді, соромно… І не за себе – як-то кажуть росіяни, «за державу обидно»… А найприкріше те, що не один мій німець подумає у такий спосіб про Львів. Законослухняних іноземців незабаром до Львова приїде навала – адже менш ніж за рік стартує Євро! Ох і сорому тоді наїмося…
