А тим часом борг їхній росте, немов на дріжджах. Станом на 5 вересня ми напозичали аж 360, 5 млрд доларів! Коли ж і звідки віддаватимемо? Із Миколи та й ніколи?
Гадаєте, українці впадуть у відчай, візьмуться шукати альтернативних шляхів розвитку, із запалом кинуться у політику чи влаштують грандіозну революцію? Зовсім ні, адже більшість синів і доньок неньки України почуваються щасливими – то для чого їм воювати за добробут? Компанія «R&B Group» провела соціологічне дослідження громадської думки. Як виявилося, 56% наших співвітчизників щасливі, хоча й усвідомлюють: економічне становище України могло б бути і кращим, та й політична ситуація нестабільна. Гм, маємо справу зі справжнім українським феноменом – життя навколо погіршується, незабаром уже не буде на чому й зупу дитині зварити, бо газ стане розкішшю не для простих смертних, а ми собі тішимося…
Тішимося і потроху вимираємо. Улітку цього року число українців знизилося до 45 мільйонів. Терпінню нашому можна лише позаздрити. А може, це така своєрідна життєва філософія? Життя ж бо – нескінченна вервечка страждань, та й принади його – також від лукавого, тож що менше ми радіємо, то краще. Перечекаємо – а там, після смерті, жде благодатна нірвана. Упізнаєте? Саме так – основи буддизму пустили міцні соковиті корені у слов’янських головах інфантильних українців. Чи навпаки – його пагінці проростають із українських сердець?
Учора у «маршрутці» до мене звернулася бабуся. «У житті немає справедливості. Ні в сім’ї, ні в державі – ніде. Тому чекати щастя не варто», – несподівано сказала вона. Вирвана із хаосу думок фраза характеризує нас краще, ніж соціологічні опитування й дослідження психологів. Українці, зажурившись, медитують, розмірковують над недосконалістю світу, впадають у екзальтовану дрімоту. А світ тим часом руйнується, мов замок, з’їдений термітами нестерпної апатії. Та навіть коли настане армагеддон, українці цього не помітять – застиглі у позі лотоса, вони промовлятимуть сакральне: «Ом».
