Сайт Агенції Журналістських Розслідувань

Більшості людей годі уявити й дня без чаю. Лише після ранкового чаювання збадьорюємося самі, проводжаємо дітей до школи. Та й упродовж дня полюбляємо обговорити насущні справи за горнятком ароматно-терпкуватого напою. Тож не дивно, що пильний погляд «Інформатора» спинився саме на цьому продукті. А оскільки більшість тих, хто полюбляє цей напій, надають перевагу чаю в пакетиках (це зручно і швидко), цього разу народна експертиза вирішила перевірити саме його.

Аж очі розбігаються, коли заходиш у спеціалізований відділ супермаркету: стільки тут популярних чорних ароматизованих, зелених, а також фруктових та трав’яних чаїв. Та, попри розмаїття марок із добавками та сумішами, класичний чорний залишається королем. Тому саме його ми й обрали для експерименту – купили кілька найпопулярніших торгових марок: «Greenfield», «Dilmah», «Майський чай», «Batik», «Lipton» та «Принцеса Нурі». Чай ми оцінювати за п’ятибальною шкалою та характеристиками, які цікавлять кожного споживача: смак, терпкість, колір, відповідність «ціна-якість». Нагадуємо, що результати нашого експерименту суб’єктивні – це лише аналіз товару з позиції пересічного покупця.

Про що розповість упаковка?

Спершу ми ознайомилися з інформацією на упакуванні, щоб оцінити, наскільки повно вона інформує про продукт. Чи вказаний виробник, термін придатності, вага, сорт, склад, спосіб приготування. На нашу думку, бездоганно з цим завданням впоралися «Майський чай», «Batik» і «Lipton». Уся необхідна інформація на пачці була зазначена. Ще й достатньо великим шрифтом, на видному місці й українською мовою – все було легко знайти та зручно читати. Тому ці марки отримали оцінку «відмінно».

Вигляд пачки чаю «Greenfield» також заслуговував найвищої оцінки, однак багато інформації було англійською та російською мовами, а який це сорт, нам так і не вдалося знайти. Саме тому він отримав чотири бали.

Скільки ж ми поставили і «Dilmah» – складно було знайти на упакуванні дані про виробника, а назву, адресу фірми та багато іншої потрібної інформації зазначено англійською або російською мовами. Здивувало, що, окрім звичної кирилиці чи латиниці, на пачці був текст, написаний арабською в’яззю (вочевидь, це мова синхала або тамільська, добре знана на Шрі-Ланці, де й виготовлено чай, однак цілком незрозуміла українцеві). Оцінку «добре» також отримала пачка чаю «Принцеса Нурі» – на ній годі знайти інформацію про сорт напою.

Дбайливе ставлення

Наступним кроком нашої експертизи став аналіз упакування. Насамперед впала в око стрічка, яка допомагає швидко й акуратно зняти поліетиленову плівку. Вона була не в усіх зразках, тому дві марки отримали на бал менше – це «Batik» і «Принцеса Нурі». Решта – «Dilmah», «Майський чай» і «Lipton» – ми оцінили на тверде п’ять. Зате чай «Greenfield» заслужив «5+», адже кожен фільтр-пакетик був індивідуально запакований.

Фільтр-папір чудово пропускає повітря й вологу, завдяки цьому відбувається миттєве заварювання напою, однак невикористаний пакетик швидко втрачає свій аромат. Тому фільтр-пакети завжди вкладають у картонні коробки. Але при відкритті упаковки пакетики залишаються без захисту. Тому деякі виробники, як-от «Greenfield», вкладають кожен пакетик ще й у фольгу, щоби зберегти властивості чаю.

У всіх представлених марках пакетики обмотані ниткою з прикріпленим зверху ярличком. Лише чай «Принцеси Нурі» був звільнений від такого «зашморгу», тож для приготування достатньо було взяти за ярличок і поставити пакетик в горня, а не брати до рук і розмотувати. Оскільки цей факт незначний, ми не додавали і не знімали за нього бали, тож на загальну оцінку упакування чаю він не вплинув.

Усі – як рідні брати!

Щоби поставити всі чаї в рівні умови, ми взяли шість однакових горнят, в які поклали по одному пакетикові різних фірм, залили їх окропом і дали настоятися протягом п’яти хвилин. До речі, жодного чаю не солодили, скибочок лимона не додавали. А далі – магія! Рівно через п’ять хвилин ми отримали шість ідентичних (!) горнят-близнят: чай скрізь виглядав однаково! Достатньо насичений настій приємного червонувато-коричневого кольору. Яскравий і прозорий, він вигравав у горнятках, немов бурштин на сонці. Тож без вагань за вигляд усі марки отримали оцінку «відмінно». Щоправда, видавалося, що весь чай розсипано з одного великого мішка – просто в різні коробочки...

Приємність ароматів теж далася взнаки – дивовижний ореол пахощів витав над горнятами. Однак кожен напій мав свою духмяність. Отож, на суб’єктивну думку наших експертів, «Greenfield» отримав «4» за дещо екстравагантний виразний запах. «Dilmah» також заслужив четвірку за різкувате відхилення у «нечайні» запахи. «Майському чаю» невиразний, дещо трав’яний відтінок теж приніс оцінку «добре». А ось «Batik» завдяки легкому, ненав’язливому, але приємному чайному аромату завоював «відмінно». Доволі «чайний» аромат мала і «Принцеса Нурі» (без відхилень у «пакетовані» запахи), тому також претендує на 5 балів. Найменше сподобався групі експертів «Lipton»: різкий, непритаманний чаю запах, тому його оцінка – «задовільно».

А щодо смаків думки розділися. Визначити безперечного лідера не вдалося. Тому методом простих арифметичних дій ми вивели середню оцінку: «Greenfield» отримав 4,5 бала, стільки ж (4,5) має «Batik», «Майський чай» і «Dilmah» заслужили по 4,2 бали, «Принцеса Нурі» отримала тверду четвірку, а «Lipton» найменше припав всім до смаку – аж на «двійку».

До якого висновку вдалося дійти після такого експерименту? Ідеального чаю, який сподобався б усім, немає. До того ж, схожість смаків і практично ідентичний вигляд завареного напою різних торгових марок наводив на думку, що всі вони, як кажуть, «розлиті з однієї бочки». Різниця хіба що в ціні та якості упакування. То чи варто платити більше за яскраву обгортку і «розкручену» марку – вирішувати вам.

Факт

Чайний пакетик винайшли не фасувальники чаю, а самі споживачі. Коли американський імпортер Томас Салліван розіслав зразки товару, запаковані у шовкові торбинки, клієнти неправильно зрозуміли його задум. Сприйнявши мішечок як замінник ситечка, вони опускали пробники до горняток з окропом – і такий спосіб заварювання припав усім до душі. Трапилося це 1904 року. А запатентували чайний пакетик тільки у 1952-му, зробила це фірма успішного виробника чаю на прізвище Ліптон (саме він придумав розфасовувати чай не в бляшанки, а в картонні коробки з гарними яскравими малюнками).

Кейс

• Цейлонський чай вирощують на Шрі-Ланці, де виготовляють близько 10% усього світового чаю – чорного, зеленого та білого. Вважають, що напій найкращої якості – із високогірних плантацій (2000 м над рівнем моря); вирощений в інших місцях – середньої якості.
• Відрізнити низькосортний чай допоможе папір, із якого виготовлені пакетики. Що якісніше упакування, то краще воно пропускає воду й екстракт. Неякісний чай у пакетиках можна визначити й на смак: за присмаком паперу, клею тощо.

Тестчаю провів «Інформатор» у лютому 2010 року