Сайт Агенції Журналістських Розслідувань

42 Коментарі

• Посилання на коментар Четвер, 09 лютого 2012, 00:39 написав Flyer

  Прокурорсько - воровська криша.
  Державне авіапідприємство ”Львівські авіалінії” організована злочинна група при владі системно розікрала > 50 млн. грн. Зупинили польоти, розікрали літаки, звільнили льотний склад. Штучно довели до ліквідації державного авіапідприємства. Розкрадання майна і коштів кришують Мінінфраструктури, Державіаслужба, транспортна і обласна прокуратури, судді, СБУ, МВС, КРУ, податківці, місцева влада, … сприяли розкраданням, тепер способом ліквідації підприємства замітають сліди.
  Більше 50-ти років підприємство розвивалось та працювало на державу, - розікрали за 3 роки.
  Ситуація на підприємстві:
  ZIKTV програма журналістських розслідувань “Хто тут живе?” 09.03.11р.
  - ziktv.com.ua/project/index/1/139
  - city-adm.lviv.ua/community/forum/topic182.html
  - forum.minfin.gov.ua/viewtopic.php?f=42&t=621
  - forum.lb.ua/index.php?/topic/18-дап-львівські-авіалінії-системні-розкрадан/
  - aviation.com.ua/forum/viewtopic.php?f=11&t=6670
  - antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2955
  - lviv24.com/news/newsVideo.do?triva_protses_likvidatsiyi_dap_lvivski_avialiniyi&objectId=74697
  
  Занесення гроба з відписками для продажної прокуратури:
  - photo.i.ua/user/2709126/215452/
  
  З 2006 року донецькі керівники Мінінфраструктури та Державіаслужби по всій Україні вишукували самих досвідчених пройдисвітів з відставних вояк та засилали у Львів керувати державіапідприємством.
  З кожним наступним відставним командіром борги підприємства росли та жиріли перевертні продажної прокуратури. Колісник А. почав ліквідацію в 2006 році, Колєсніков Б. закінчив в 2011р.
• Посилання на коментар Четвер, 09 лютого 2012, 00:38 написав Flyer

  РЕЙДЕРСЬКИЙ ЗАХВАТ КВАРТИР - АФЕРИ ЛЬВІВСЬКОЇ ВЛАДИ
  Обережно! Квартирні шахраї: (міліція + прокуратура + судді + адвокати + нотаріуси + БТІ + ЖЕК + ...) у м. Львові !
  Форум сайту Львівської міської ради
  http://www.city-adm.lviv.ua/community/forum/post772.html#p772
  http://forum.minfin.gov.ua/viewtopic.php?f=76&t=899
  http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2961
  
  
  квартирні злочини тих же суддів, міліціонерів і прокурорів
  
  http://sites.google.com/site/crimesinlvi/pricina-totalnoie-zlocinnosti-1/prokuratu
• Посилання на коментар Вівторок, 31 січня 2012, 15:04 написав АНДРІЙ

  3листопада о 18.30 у м.Новому Роздолі Львівської областы було жорстоко побито Фацієвича Артура Андрійовича. Нацкращі друзі,а саме Процак В.Я. ,Хробак М.О.,Галай А.Б.,Жирнова Діана й Партика Назар,під час осіннього балу,який проходив у школі №4,вирішили звести рахунки зі своїм товаришем Фацієвичом А.А. Виясняти стосунки пішли до польської школи,де у нього проходили заняття. Коли неповнолітнього підлітка викликали по телефону,ніяких поганих передчуттів у нього не було.Адже це були ті діти,з котрими він проводив вільний час...і під час прогулянок по місту,і під час поїздок за кордон.Бувши на підпитку,хоча підтверджень цього факту немає,завдяки халатності правоохоронних органів,підлітки вирішили згадати всі давні обіди й непорозуміння між ними.Тому після короткої розмови Галай А.Б. першим почав наносити удари. Допомагали йому і Процак В.Я., і Хробак.М.О. А Жирнова Діана і Партика Назар спостерігали це жорстоке побоїще. За результатами судово-медичної експертизи Фацієвич А.А. отримав уламковий злам виличної кістки зліва зі зміщенням фрагментів,струз головного мозку,крововилив у білкову оболонку лівого ока ,які утворились від дії тупих предметів,що відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров*я. Скориставшись тим,що ми всі свої заощадження і грошову допомогу небайдужих до нашого горя людей,використовували на порятунок нашого сина,опоненти тим часом оплачували безнаказанність своїх дітей.Як знайти правду,коли в нашій правоохоронній системі можна купити кожного.Адже після стаціонарного лікування з оперативним втручанням,ми дізналися,що замість групи осіб кримінальна справа була відкрита на одного Галая А.Б. Дивує те,що ні батьки,ні їх діти не усвідомлюють масштабу того горя і біди,які вони принесли в наш дім.Але ми віримо і надіємось,що якшо не переможе закон,то є ще Божа сила.Та сила,котру не купиш ні за які гроші. Просимо всіх небайдужих до нашого горя людей встановити справедливість............................... 7лютого о 12.30 відбудеться судове засідання в Миколаївському районному суді у Львівській області просимо зацікавлених журналістів бути присутніми і поспостерігати за цим процесом..................0679898058 Андрій.
• Посилання на коментар Понеділок, 30 січня 2012, 15:53 написав Юрій Паниця

  Скажіть будь ласка.
  Ваша газета виходить у друкованному вигляді чи ні?
  Я передплатник з Києва,і ще досі не отримав ЖОДНОГО номера!!!!!!!!!!!
• Посилання на коментар Четвер, 26 січня 2012, 10:50 написав введіть своє імя..АНДРІЙ

  3 листопада о 18.30 у м.Новому Роздолі Львівської області було жорстоко побито нашого сина Фацієвича Артура Андрійовича.
  
  НайкращІ друзі, а саме Процак В.Я., Хробак М.О., Галай А.Б. й Партика Н., під час осіннього балу, який проходив у школі №4, вирішили звести рахунки зі своїм товаришем Фацієвичом А.А. Виясняти стосунки пілшли до польської школи, де у нього проходили заняття. Коли неповнолітнього підлітка викликали по телефону, ніяких поганих передчуттів у нього не було. Адже це були ті діти, з котрими він проводив весь вільний час: і під час прогулянок по міст, і під час поїздок за кордон. Бувши на підпитку, хоча підтверджень цього факту немає, завдяки халатності правоохоронних органів, підлітки вирішили згадати всі давні обіди й непорозуміння між ними. Тому після короткої розмови Галай А.Б першим почав наносити удари. Допомагали йому і Процак і Хробак. А Жирнова і Партика спостерігали це жорстоке побоїще.
  
  За результатами судово-медичної експертизи Фацієвич А.А. отримав уламковий перелом виличної кістки зліва зі зміщенням фрагментів, струс головного мозку, крововилив у білкову оболонку лівого ока, травма третьої гілки трічастого нерва, які утворились від дії тупих предметів, що відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
  
  Скориставшись тим, що ми всі свої заощадження і грошову допомогу небайдужих до нашого горя людей, використовували на порятунок нашого сина, опоненти тим часом оплачували безнаказаність свої дітей. Як знайтти правду, коли в нашій правоохоронній системі можна купити кожного. Адже після стаціонарного лікування з оперативним втручанням, ми дізналися, що замість групи осіб кримінальна справа була відкрита лише на одного Галая А.Б.
  
  Дивує те, що ні батьки, ні їх діти не усвідомлюють маштабу того горя і біди, які вони принесли в наш дім. Але ми віримо і надіємось, що якщо не переможе закон, то є Божа сила. Та сила, котру не купити ні за які гроші.
  
  Просимо всіх небайдужих до нашого горя людей встановити справедливість!........Просимо вас з великою вдячністю попросити вашого журналіста бути присутнім в нас на суді м.Миколаїв Львівської області 7 лютого о 12.30 . 0679898058-АНДРІЙ.
• Посилання на коментар Четвер, 26 січня 2012, 01:32 написав сергій

  24 квітня 2009р. між мною Клименко Сергієм Васильовичем та ТОВ «ГАРАЗД
  ФІНАНСИ» був укладений договір №161-1 про участь у фонді фінансування
  будівництва виду «А» житлового будинку №5 по вул..Сонячній у м.Василькові
  Київської області, згідно якого я повинен отримати свідоцтво про право
  власності на дану квартиру. Коли я звернувся до Васильківського
  міжрайонного бюро технічної інвентаризації з приводу видачі свідоцтва про
  право власності, мені відмовили. 30 вересня 2004 року між Васильківською
  міською радою та ТОВ «Гараздінвестбуд» був укладений договір №1, згідно
  якого Васильківська міська рада передає ТОВ «Гараздінвестбуд» земельну
  ділянку у м.Васиьків по вул.Сонячній для будівництва 9-поверхового
  житлового будинку (144 квартири) і необхідної інфраструктури. Але 16
  червня 2011р. постановою Львівського апеляційного господарського суду по
  справі № 17/158(10) було визнано недійсним з моменту укладення договір №1
  від 30.09.2004р.Виконавчий комітет Васильківської міської ради незаконно
  присвоїв мою квартиру і пердав її гр.. Майсюрі Василю Михайловичу
  ,колишньому заміснику мера як
  службову. А 29 жовтня 2009року БТІ Василькова видало
  свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру № 68,
  що знаходиться за адресою: Київська область, м.Васильків, вул.. Сонячна 5.
  Згідно цього свідоцтва власником зазначеної квартири є Майсюра Василь
  Михайлович. Але Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації
  не мало права цього робити , так як 22 жовтня 2010року між мною з одного
  боку та Вакуленко Іриною Вікторівною з іншого боку був укладений іпотечний
  договір, згідно якого Клименко С.В. передав Вакуленко І.В. в іпотеку
  майнові права на квартиру №68, що знаходиться за адресою: Київська
  область, м.Васильків, вул.. Сонячна 5, яка належатиме Клименко С.В. в
  майбутньому. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського
  міського нотаріального округу Ротач І.І. та зареєстрований в реєстрі за №
  6289. В зв’язку з цим до Державного реєстру іпотек було внесено запис від
  22.10.10року № 10399391 про обтяження даної квартири іпотекою. Виходить
  чиновники Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації
  своїми діями викрали мою квартиру і передали гр.. Майсюрі і не понесли за
  це покарання .Прокуратура київської області винесла протест в якому
  сказано, що Майсюра не мав право на отримання службового житла.
  Васильківська міська рада визнала помилку виконавчого
  комітету і винесла рішення про скасування свідоцтва про право власності
  Майсюри В.М. в такій ситуації опинилося 15 інвесторів, але під час
  звернення на телебачення 8 осіб відмовилося від квартир на корись законних
  власників, а 7 квартир опинилося у власності робітників прокуратури
  Савчука В.Ф., Каленіченка А.Д., Дикого Ю.О., суддів Васильківського
  міськрайонного суду Білоконь О.В., Корнієнко С.В., А також заступника
  міського голови Майсюри В.М. Ми звернулися до суду, але процес навмисно
  затягується вже більше року, адже люди які присягалися захищати законні
  інтереси простих громадян займають такі посади, що не бояться покарання і
  всілякими зусиллями намагаються утримати украдені у інвесторів квартири.
  .Ми звертались до генеральної прокуратури, вони відсилають усе до
  прокуратури міста Василькова, але це абсурд, розглядають наші скарги
  люди на яких ми скаржимся.Так склалось я був в заручниках при захваті
  театрального центру на Дубровці в Москві. Я чітко розумів від кого
  іде небезпека, там терористам деякі люди пропонували мільйони
  доларів, але вони відмовились.Вони прийшли туди за ідею.А наші
  посадовці готові піти по трупам за копійки які і то їм не належать, а
  були викрадені у громадян україни.Просимо Вас допомогти нам повернути
  законно придбані квартири
  Клименко Сергій Васильович (063)9783981
• Посилання на коментар Субота, 14 січня 2012, 20:34 написав .Іван

  Камінчук Іван Володимирович
  адреса: 12310, вул. Гагаріна, 33а, с. Сали
  Черняхівський район, Житомирська область
  тел.: 0969485150
  0973764662
  14.12.2011 р. близько 14.00 год. в с. Сали Черняхівського району
  Житомирської області по вул. Гагаріна, 1а на приватній території
  громадянина Камінчука Володимира Миколайовича (мого батька) його було
  побито двома громадянами, один з яких є жителем села Селець - це Крисевич
  Олександр та його найманий робітник. Вони жорстоко побили мого батька,
  внаслідок чого і досі мій батько перебуває в Черняхівській ЦРЛ, у нього
  зламані два ребра, про що свідчить рентген, а також гематома та напухлість
  біля вуха, врезультаті чого був прищемлений нерв. 14.12.2011 року між
  15.00 та 16.00 на територію домоволодіння мого батька в с. Сали по вул.
  Гагаріна, 33 а, без дозволу господаря зайшов гр. Чепель, мешканець
  Черняхова, який є майором міліції Черняхівського РВ УМВС і почав вимагати
  щоб мій, побитий його родичем (шураком) Крисевичем О.А., батько вийшов з
  хати і поговорив з ним. Чепель робив спроби відкрити замкнені двері
  приватного будинку гр. Камінчука В.М., ламався у них Він хотів щоб мій
  батько написав заяву, що він сам впав, в результаті чого отримав такі
  травми. Однак заключення Житомирської СМЕ вказує на вчинення над
  громадянином Камінчуком В.М. фізичного насилля, яке підпадає під
  кримінальну відповідальність за нанесення тілесних ушкоджень середньої
  тяжкості. Він, гр. Чепель, майор міліції, всіляко намагався вигородити
  свого родича (шурака) від відповідальності за вчинені дії. Цим самим
  прцівник міліції гр. Чепель злісно порушив цілий ряд законів,
  недотримувався міліцейської етики, заплямував честь мундира.
  17.12.2011р. моя матір Камінчук Ніна Миколаївна написала заяву –
  скаргу на неправомірні дії працівника міліції Чепеля в Черняхівський РВ
  УМВС, побачивши це працівник міліції Чепель сказав «Хто буде свідчити
  проти мене матиме справу зі мною!». Скажіть мені будь ласка чи можливо це
  в правовій країні?!
  22.12.2011р. до моєї матері Камінчук Ніни Миколаївни за адресою с. Сали
  вул. Гагаріна, 33-а приїхав заст. начальника Черняхівського РВ УМВС
  Левандовський і почав кричати на неї з приводу розгляду заяви і всіляко
  виправдовував дії свого підлеглого Чепеля та дії Крисевича О.А. та його
  спільника. Це що не мафія?
  23.12.211р. за вказаною вище адресою прибув слідчий прокуратури
  Житомирської області, який відібрав свідчення у моєї матері, свідків,
  потерпілого батька Камінчука Володимира Миколайовича, працівників
  Черняхівського РВ УМВС по даній справі.
  24.12.2011р. за адресою проживання моїх батьків в с. Сали, вул.
  Гагаріна,33-а прибули працівники Черняхівського РВ, зокрема Закревський
  відібрав свідчення у мого батька Камінчук В.М ., схематично замалював
  місце події, яка трапилася аж 14.12.2011р. – а чи не порушені тут терміни
  розгляду заяви про побиття Камінчука В.М.?
  29.12.2011р. Камінчук В.М. отримав лист від Черняхівського РВ УМВС, в
  якому йшлося про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно громадян
  (один з них – Крисевич Олександр Анатолійович) оскільки відсутній склад
  злочину. Однак і досі мій батько перебуває на лікарняному неврологічному
  відділенні Черняхівської ЦРЛ, у нього окрім зламаних ребер від отриманих
  травм – неврит праволицевого нерва, внаслідок якого спотворилося лице
  (перекошений рот, не закривається повністю око). Виходить так, що отримані
  тілесні ушкодження середньої тяжкості і немає складу злочину, а якби мого
  батька вбили, то також не було б складу злочину – тому що кривдник мого
  батька Крисевич О.А. – це шурак Чепеля, значить закон на його стороні? До
  речі другий спільник Крисевича О.А. – нещодавно звільнився з місця
  позбавлення волі. Тобто мого батька били двох – а це дозволено на думку
  працівників Черняхівського РВ УМВС. Мій батько Камінчук В.М. внаслідок
  побиття може залишитися інвалідом, і це все нормально на думку працівників
  міліції Черняхівського РВ УМВС і прокуратури Черняхівського району. А чи
  відстоюють вони державні інтереси? Прикриваючись мундиром вони
  переслідують власні інтереси, а на простих людей, яким потрібна допомога і
  на боці яких закон зовсім не зважають. Закон для них що дишло – куди
  повернеш туди і вийшло.
  Працівники Черняхівського РВ УМВС злісно порушують процедуру досудового
  розгляду, укривають кривдників від кримінальної відповідальності,
  відбирають пояснення у свідків таким чином щоб вони в змозі були прийняти
  рішення в клопотанні про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно
  гр. Крисевича О.А. (хитро задають запитання, записують ті свідчення, які
  їм потрібні – а проста людина-свідок, коли підписує свідчення не перечитує
  відібране у неї пояснення, тому що надіється на чесність і порядність
  працівника міліції, і виходить, що вголос – одне, а запис – інший, а ось
  цим і користуються міліціянти. Я працював в Черняхівському РВ УМВС на
  посаді оперуповноваженого ГКМСН і дуже добре знаю як це робиться).
  Прошу Вас розібратися в викладеному, дати принципову оцінку діям
  працівників міліції Черняхівського РВ УМВС майора Чепеля, Закревського та
  Левандовського та їх керівнику Скидану Ігорю Миколайовичу, працівників
  прокуратури Черняхівського району, що допустили такі зухвалі дії. І чи
  дійсно вони відповідають правоохоронним органам, а насправді вони
  відстоюють власні інтереси (матеріальні).
  14.01.2012р. надійшла відповідь з прокуратури Черняхівського району, де
  вказана інформація що все вищенаведене в рамках закону?!
  Люди добрі, благаю Вас – допоможіть, будь ласка!!!
• Посилання на коментар Середа, 07 грудня 2011, 20:42 написав АНДРІЙ

  11 листопада 2011 року слідчий СВ Новороздільського МВ ГУМВСУ України у Львівській області Гулій М. М. порушив кримінальну справу відносно неповнолітнього Галай А. Б. за ст.. 122 ч. 1 Кримінального кодексу України. Потерпілим по даній справі є мій неповнолітній син Фацієвич А. А.
  Моєму синові 03 листопада 2011 року було нанесено тілесні ушкодження, ' а саме: струс головного мозку, перелом виличної кістки зліва, синяк в лівій вилично-щічній ділянці, крововилив в білковій ділянці ока. Дані ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
  Тілесні ушкодження наносили моєму синові три особи. Відносно одного з них, а с^ме Галай А. Б., слідчий порушив кримінальну справу, а відносно інший двох осіб, які також брали участь у побитті мого сина, кримінальна справа з невідомих причин не порушена. Так, слідчий не порушив кримінальну справу стосовно Процак Віти Ярославівни та Хробак Максима Олеговича, хоча вони теж наносили моєму синові тілесні ушкодження. ' Таке порушення не дає змоги всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, покарати винних у вчиненні умисного злочину осіб. До кримінальної відповідальності повинні бути притягнені усі винні у вчинені цього злочину особи, а не лише один з них.
  Саме тому я звертаюся до Вас із цією скаргою та прошу Вас вжити заходів щодо порушення кримінальної справи відносно Процак Віти Ярославівни та Хробак Максима Олеговича за ст.. 122 ч. 1 Кримінального кодексу України , тобто за заподіяння моєму синові умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. і
  Фацієвич А. І.
  Просимо вас взяти на контроль оцю скаргу тому, що ми сумніваємся чесного розслідування даної кримінальної справи у правоохоронних органах...!
• Посилання на коментар Вівторок, 06 грудня 2011, 22:43 написав АНДРІЙ

  Просимо вас про допомогу тому, що наші правоохоронні органи хочуть як найскорше закрити справу і звалити все на одного !!!
  
  
  
  11 листопада 2011 року слідчий СВ Новороздільського МВ ГУМВСУ України у Львівській області Гулій М. М. порушив кримінальну справу відносно неповнолітнього Галай А. Б. за ст.. 122 ч. 1 Кримінального кодексу України. Потерпілим по даній справі є мій неповнолітній син Фацієвич А. А.
  Моєму синові 03 листопада 2011 року було нанесено тілесні ушкодження, ' а саме: струс головного мозку, перелом виличної кістки зліва, синяк в лівій вилично-щічній ділянці, крововилив в білковій ділянці ока. Дані ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
  
  Тілесні ушкодження наносили моєму синові три особи. Відносно одного з них, а саме Галай А. Б., слідчий порушив кримінальну справу, а відносно інший двох осіб, які також брали участь у побитті мого сина, кримінальна справа з невідомих причин не порушена. Так, слідчий не порушив кримінальну справу стосовно Процак Віти Ярославівни та Хробак Максима Олеговича, хоча вони теж наносили моєму синові тілесні ушкодження. ' Таке порушення не дає змоги всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, покарати винних у вчиненні умисного злочину осіб. До кримінальної відповідальності повинні бути притягнені усі винні у вчинені цього злочину особи, а не лише один з них.
  
  Саме тому я звертаюся до Вас із цією скаргою та прошу Вас вжити заходів щодо порушення кримінальної справи відносно Процак Віти Ярославівни та Хробак Максима Олеговича за ст.. 122 ч. 1 Кримінального кодексу України , тобто за заподіяння моєму синові умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. і
  
  Фацієвич А. І.
• Посилання на коментар Понеділок, 05 грудня 2011, 21:52 написав Ольга Макаренко

  Оскільки я, Ольга Макаренко, нічим іншим не можу допомогти викинутій на вулицю із її квартири пенсіонерці, цей лист - єдине, що я можу зробити для скривдженій сучасною владою і продажним судом старої хворої жінки.
  
  Люди!
  Звертаюся до Вас з останньою надією на повернення справедливості, оскільки ті інстанції, які на місці мали би вирішити мою біду, не залишають мені шансів дожити віку у гідних і нормальних людських умовах. Дуже прошу Вас дочитати мій лист до кінця і всім своїм авторитетом посприяти у поверненні мені відібраного шахрайським способом єдиного мого житла, де я могла би спокійно дожити, скільки мені дано Богом.
  До травня 2008 року я була власницею квартири 59 на вулиці Виговського, 31 у Львові, де й мешкала.
  7 травня 2008 року я була у себе на дачі, що в селі Жирівка Пустомитівського району Львівської області. Там мені стало дуже погано, і сусід по городу власним автомобілем завіз мене до Львова – до Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
  Лікарі вирішили за необхідне терміново викликати когось із моїх родичів. Я назвала Васіну Людмилу Василівну. Одночасно я повідомила, що в неї знаходяться всі мої документи. Але мене просили не турбуватися.
  Моя племінниця Васіна Людмила Василівна і її чоловік Васін Євген Михайлович – єдині близькі люди, з якими я підтримую постійні родинні приязні стосунки. Вони піклуються про мене уже багато років – допомагають мені матеріально і підтримують мене морально. Зважаючи на мій похилий вік, всі свої документи, в т.ч. паспорт і всі документи на квартиру і дачу, я для надійності зберігала у Людмили і Євгена Васіних.
  З лікарні подзвонили до мене додому, натрапили на мого квартиранта і попросили його викликати Васіних. Але не додзвонившись до Васіних, він знайшов у телефонному записнику номер телефону родички мого покійного чоловіка (помер у 2002 році) і попросив її передати Васіним інформацію про мою хворобу.
  Однак жодного повідомлення пані “родичка” Васіним так і не передала.
  Оскільки я була в надзвичайно тяжкому стані, мені було поставлено діагноз «розшаровуючи аневризма аорти, прогресуюча стенокардія, післяінфарктний кардіосклероз» (відповідно, мав місце і сам інфаркт, оскільки раніше у мене його не було, а в діагнозі зазначено ПІСЛЯІНФАРКТНИЙ), про що свідчить і виписка з історії хвороби, майже нічого з того, що відбувалось у лікарні, я не пам’ятала.
  Фактично то тями я прийшла вдома у Васіних. Помалу я почала пригадувати деякі обставини мого перебування в лікарні та в наступні дні. Зокрема, я згадала, що спочатку перебувала в загальній палаті, але згодом з невідомих причин мене перевели до “ізолятора”. В “ізоляторі” до мене навідувалась якась жінка, мене там фотографував якийсь хлопець, а ще я підписувала якісь папери.
  Я попросила своїх родичів Васіних прояснити ці обставини.
  Згодом з’ясувалось, що жінка, яка приходила до мене до лікарні, виявилась сестрою мого покійного чоловіка Дещук Ганною Миколаївною. Вона виробила на мене новий паспорт, а також довіреність на свого внука, а потім організувала оформлення заповіту, довіреності та договору дарування мною моєї квартири її внукові Шибі Олегу (зареєстрованого за адресою вул. Мазепи, 7а/32, Львів).
  
  Тоді я подала позовну заяву в Залізничний районний суд Львова, у якій просила визнати Договір дарування квартири, зареєстрований 29 травня 2009 року державним нотаріусом Сьомої Львівської державної нотаріальної контори Гуділіною І.І. в реєстрі за № 2-433, недійсним.
  
  Я категорично заперечую проти дарування моєї квартири. Шибу Олега я не знаю, ніколи раніше не бачила і не чула про такого. Дещук Г.М., виробила мій новий паспорт, скориставшись моїм украй важким станом і неможливістю усвідомлювати мої дії. Дуже дивними для звичайної порядної людини є обставини виготовлення цього паспорту – у відповідні органи не було і не могло бути представлено ані доручення від мене (а я у цей час у вкрай важкому стані була на стаціонарному лікуванні!!!), ані свідоцтва про народження чи інших документів, які зазвичай вимагають у пересічного громадянина при втраті документу. Незвичним був навіть строк отримання цього непотрібного мені другого паспорта – його виготовили всього за 1 день. Причому начальник паспортного стола стверджує, ніби я подала заяву ще за 5 днів до його отримання, але ж це був саме той день, коли мене практично непритомну привезли до лікарні!
  Мені незрозуміло, яким чином був оформлений договір дарування, коли всі оригінали документів на дану квартиру знаходилися у моїх родичів Васіних, а я не давала згоду на вироблення нових документів.
  Якби я добровільно хотіла подарувати квартиру, то взяла б ці документи і паспорт. Але все це робилось фактично без мого відома – коли я знаходилась в лікарні в тяжкому стані і не могла розуміти, що мені дають підписувати.
  Я переконана, що Шиба Олег та його бабуся Дещук Г.М. нахабно скористались моїм тяжким станом і нагріли руки на моїй біді – шляхом підробок і махінацій поспіхом відібрали в мене мою квартиру.
  Про поспішність, з якою робилось вказане зло, яскраво свідчить, зокрема, той факт, що в договорі дарування немає мого підпису.
  Шиба Олег і Дещук Г.М. спочатку забрали мене з лікарні до мене додому – на вул. Виговського, 31/59. Там вони намагалися посилити мою хворобу, даючи мені горілку. Можливо, вони сподівалися, що я і помру з запамороченою алкоголем свідомістю, а можливо просто хотіли прискорити перебіг невиліковної хвороби. Згодом Шиба Олег запропонував мені звільнити квартиру, сказав, щоб я забиралась геть, хоча добре знав, що я іншого житла не маю.
  Цих осіб мало цікавило питання, куди я повинна дітись – літня хвора людина, оскільки вони бачили тільки можливість власної користі.
  В результаті всього я опинилася без житла, принижена і вбита горем.
  Я впевнена, що якби мої родичі Людмила і Євгеній Васіни не забрали мене жити до себе, мене би вже давно відправили на той світ або у Львові стало би на одного бомжа більше.
  
  У Залізничному районному суді Львова маю справу вів спочатку Голова суду п. Є.Мусієвський, який з незрозумілих причин за 2,5 роки провів всього два засідання, постійно відкладаючи слухання з різних причин. Не хочеться думати, що він, як і ті шахраї, які заволоділи моїм житлом, просто чекав моєї смерті.
  
  Пізніше він передав справу судді п. А.Ліушу, який виніс рішення (іменем України!) – відмовити мені у задоволенні позову «за безпідставністю позовних вимог».
  
  Таким чином, суддя від імені України, для добробуту якої я відпрацювала все життя (до речі, і квартиру я отримала в свій час за місцем роботи), практично викинув мене, стару і немічну – на вулицю. У цей же час, люди, які мали «можливості» (я не можу стверджувати, як саме їм це вдалось – але ж вдалось) підробити величезну кількість документів, напевно мали «можливості» довести судді Ліушу, що саме вони і мають тепер користуватися моїм чесно заробленим за життя житлом.
  
  Звичайно, я подала апеляційну скаргу на таке рішення Залізничного районного суду міста Львова, хоча суддя Ліуш і тут приклався, щоби створити мені якомога більше складнощів, видавши письмове рішення лише на 8 (восьмий!) день після виголошення у суді резолютивної частини рішення, зіславшись на «винятковість» та «складність» справи. Досвідченому юристу знадобилося аж 8 днів, щоби придумати, яким чином зробити шахраїв порядними людьми, а мене, постраждалу від шахрайства – викинути з моєї квартири. При цьому він завбачливо залишив мені на складання скарги аж цілих 2 (два!) дні.
  Але, подаючи апеляційну скаргу, я все ж практично не маю надії, що у Львові буде вирішена ця справа нарешті по справедливості. Адже у історії замішані посадовці – працівники паспортного столу та нотаріуси, які вчиняли дії, ніби «із зав‘язаними очима», бо не бачили ані мого реального стану, ані поспіху і зухвалості моїх кривдників.
  Моя племінниця Васіна Л.В. зверталася до прокуратури м. Львова щодо неправомірних дій посадовців. Було винесено 10 (десять) постанов про відмову в порушенні кримінальної справи. Очевидно, юристи Львівської прокуратури щодня бачать, як люди за один день отримують чужі паспорти, виробляють нові правовстановлюючі документи на майно – і вважають це не порушенням чинного законодавства, а нормою. Принаймні, нормою для «своїх».
  Обласна прокуратура скасовувала ці постанови і направляла назад у міську для додаткових перевірок. Подібне рішення (про скасування прокурорської постанови про відмову в порушенні кримінальної справи) було винесене і Личаківським районним судом, згодом підтверджене Львівським Апеляційним судом. Але що це для міської прокуратури – так, папірці. Справа так і не була порушена. Ті посадовці, які долучилися до шахрайських оборудок з моєю квартирою, виявилися для Львівської міської прокуратури більш цінними і потрібними, аніж справедливість і закон.
  Віра Андріївна Котлик, 1930 р.н., львів'янка - на сьогодні іменем України - бездомна.